Засновниця і керівниця бренду пошиття класичного чоловічого одягу Indposhiv Катерина Возіанова – у новому матеріалі рубрики про бізнеси, інтегровані у міський простір.

Фото: Володимир Шуваєв

Катерина Возіанова

засновниця бренду Indposhiv

«Чоловічий одяг – це найскладніше з усього, що можна шити»

Я завжди кажу, що ідея Indposhiv з’явилася не завдяки, а всупереч. До цього я п’ять років працювала у Procter & Gamble, ще раніше – у Gillette. Хоча я займалася чи не найбільш цікавим, чим можна займатися у великій компанії, маркетингом, у великій компанії мені працювати набридло. Просто стало нудно. Працювати з великими брендами і бюджетами це, звісно, класно. Але моєї заслуги у тому, що бренд добре продається, було не так уже й багато. Просто у бренду добре прописана глобальна стратегія.

 Indposhiv

Рік заснування: 2009

Концепція: пошиття класичного чоловічого одягу

Адреса: м. Київ, вулиця Гончара, 50

Кількість працівників: 41

Facebook

 За натурою я авантюристка – принаймні була такою у 25 років, коли починала бізнес

За натурою я авантюристка – принаймні була такою у 25 років, коли починала бізнес. Мені хотілося відкрити свою справу. Після того, як я залишила велику компанію, почала працювати з батьком, він є дизайнером жіночого одягу. У нас були великі плани на розвиток бренду, аж до участі у тижнях моди.

Та за два чи три місяці я зрозуміла, що працювати з родичами мені пекельно складно. Для того, аби рухатися в одному напрямку, треба було докладати надто багато зусиль; ми мали різні погляди на речі. Тож вирішили залишитися у стосунках «тато-донька», а не як бізнес-партнери.

Намагаюся до кожного проекту підходити максимально ґрунтовно. Відтак я витратила певний час на аналіз ринку. Проаналізувавши, я зрозуміла, що у модній індустрії є одна ніша, яка досі не зайнята. Це пошиття класичного чоловічого одягу.

Це не просто так. Чоловічий одяг – найскладніше з усього, що можна шити. Відсотків 70 усіх потенційних співробітників на співбесідах у нас відсіюються, коли чують про те, що мова йде про чоловічий одяг. Мало людей готові працювати з таким рівнем складності.

Певна річ, я не могла розпочати бізнес, не маючи при цьому уявлення, що таке кравецька справа. Насамперед я здійснила рейд по Софійській площі – це місце, де у Києві продаються всі найбільш відомі бренди класичних чоловічих костюмів. Здебільшого – італійські. Я подивилася на ціни, сервіс, вироби на манекенах тощо.

Понад те, тривалий час я провела на англійських форумах кравців. Хороший піджак чи ні – насправді це можна сказати після певного часу інтенсивного вивчення теми в інтернеті. Після цього я вже знала всі старовинні системи крою і могла на рівних говорити про них із майстрами. Це дуже допомогло – насамперед для впевненості в собі.

Я не хотіла називати майстерню іншомовним словом. Прагнула створити бренд із максимально лаконічною назвою. Моя головна амбіція – це бізнес, який виготовляє високоякісну продукцію і приносить хороші дивіденди.

Indposhiv – це щось просте та очевидне. Гадаю, саме завдяки цьому імені ми отримали найкращих клієнтів: людей, яким байдуже на ім’я і бренд; яким важлива якість продукту.

«Ми починали бізнес із трьох людей»

Це був 2009 рік, якраз розпал кризи. Ми починали бізнес із трьох людей: я, моя помічниця та універсальний кравець, який був і розкрійником, і закрійником. Цей кравець раніше працював із моїм батьком і мав досвід роботи з чоловічими костюмами. Наприклад, він шив костюм моєму майбутньому чоловікові, ще коли той ходив у школу.

Ми тренувалися шити перші костюми на друзях. Це тривало кілька місяців: за цей час встигли пошити костюми трьом людям. Троє піддослідних – і ми пішли у велике плавання [сміється]. Врешті-решт ми пошили їм костюми дешевше, ніж обійшлися б готові у магазині.

Перший клієнт, який прийшов до нас не через знайомство, був іноземцем. Це був австрієць, керівник страхової компанії, що працювала у Києві. Про нас він дізнався з контекстної реклами в інтернеті. Зрештою він став нашим постійним клієнтом.

«Здавалося, що це кінець»

Звісно, було чимало моментів, коли я думала – ну, все. Перші невдалі костюми, перші зустрічі з реаліями ведення бізнесу в Україні – було дуже багато моментів, коли я була готова скласти руки. До того ж так виходило, що саме в ці моменти мені дзвонили рекрутери з великих компаній, – зокрема, з тих, у яких я мріяла працювати. Це було непросто.

Із складних ситуацій намагалися викручуватися. Так, інколи сиділи місяць без замовлень, без виробництва. Власне, на початку проблеми здебільшого виникали саме з виробництвом, а не із замовленнями. Нас грабували, наприклад. Здавалося, що це кінець.

У цей період рятувала навіть не якась «моя мрія», а люди, які на мене розраховували. Наприклад, помічниця, з якою я починала. Адже я вже розповідала їй про нашу місію, про перспективи. А в такому разі я б саме це зрадила.

Коли я зрозуміла, що моє рішення залишити роботу і розпочати свою справу виправдало себе? Приблизно за рік-півтора. Коли у нас з’явилася основа технології, клієнтська база і більш-менш стабілізувалася команда.

 У цей період рятувала навіть не якась «моя мрія», а люди, які на мене розраховували

Ми не просто почали розуміти, що є перспектива зростання. Ми чітко побачили кроки, які дадуть змогу досягнути успіху. Тоді вже стало зрозуміло, що з Indposhiv я не піду. Тоді ж ми переконалися, що не зійдемо зі шляху, який собі визначили: будемо продавати тільки одяг на замовлення, а не готові костюми – і що це буде виключно чоловічий одяг.

Ми одразу визначилися, що будемо працювати за стандартами Британської гільдії кравців і застосовувати неклеєвий метод пошиття одягу. Це метод, що прийшов із Англії – коли ще не було промислових верстатів, коли все доводилося шити руками. По-перше, цей метод дає змогу досягнути найвищого рівня якості. По-друге, такий одяг можна продати дорого. По-третє, це галузь, за якою у світі стоїть велика культура.

Важливо не лише те, чи добре сидить костюм. Річ ще й у тім, як його шили. Адже це костюм, який можна буде носити роками – на відміну від придбаного готового, виготовленого клеєвим методом. Наші костюми носяться, поки живе тканина. В Англії, де застосовують надзвичайно цупкі тканини, ці костюми передають з покоління у покоління. Ми також даємо пожиттєву гарантію на речі: якщо клієнт набрав вагу чи схуднув, ушиваємо костюми, а також забезпечуємо безкоштовну хімчистку.

Примірка

Як проходить процес замовлення костюму в Indposhiv:

 Потенційного клієнта зустрічає клієнт-менеджер. Перша розмова триває близько години: цей час потрібний для визначення тканини, моделі, фасону, фурнітури та луків.

 За два-три тижні ательє отримує замовлену тканину. Зазвичай матеріал імпортують з Великої Британії чи Італії.

 Зняття мірок. Разом із клієнт-менеджером гостя зустрічає закрійник. Менеджер знає всі побажання клієнта і приблизні терміни. Своєю чергою, закрійник здійснює примірку. Після цього менеджер спілкується з клієнтом про орієнтовні строки і вартість замовлення.

 Кількість примірок залежить від складності фігури клієнта. «До нас приходять люди з нестандартними фігурами. Але річ у тім, що 99% чоловіків мають нестандартні фігури. Ми гарантуємо, що костюм буде сидіти ідеально незалежно від цього. Та для цього його треба ідеально посадити», – кажуть в Indposhiv.

 Клієнт стає у чергу до майстра. «За нашим планом, у кожного майстра постійно на руках повинно бути три костюми. Таким чином на пошиття костюму потрібно 5-7 тижнів. Та майстри мають на руках по сім костюмів. Тож це впливає на терміни».

«Довести,  що в Україні можливо виробляти речі світового рівня»

Нині у штаті Indposhiv 41 людина. Це три закрійники, два розкрійники, один конструктор – тобто загалом над лекалами, конструкцією і розкрієм працює шестеро людей. Решта – це майстри, менеджери та адміністраторка.

Саме з пошуком кадрів були пов’язані найбільші проблеми під час запуску. Це досі найбільший челендж для нас – знайти правильних людей.

На жаль, більшість людей в Україні халтурить. Вони звикли виконувати неякісну роботу і отримувати за це гроші. Власне, це стосується не лише кравців, а й працівників у багатьох сферах. Знайти людей, які добросовісно ставляться до  своєї роботи, дуже складно. У будь-якій сфері – менеджер, кравець, закрійник, кур’єр, прибиральниця тощо.

Думаю, основна проблема полягає у тому, що люди мислять у короткостроковій перспективі. Ніхто не загадує наперед, усі живуть сьогоднішнім днем. Зрозуміло, що ситуація у країні не найбільш сприятлива для того, щоб думати на десятиліття вперед.

Та наш колектив намагається довести, що це можливо – робити високоякісні речі світового рівня в Україні. Що можливо дотримуватися певних канонів і моралі у бізнесі – навіть якщо ти працюєш в Україні. Якщо ти обіцяв, то повинен це зробити. Якщо щось не виходить, треба про це сказати, а не зникати і не брати слухавку.

Я переконана: кожна людина, яка відкриває бізнес, повинна бути відповідальною у двох аспектах – щодо створення високоякісного продукту і виховання кваліфікованих працівників. Якщо ці два пункти не працюють, то власник неправильно виконує свою місію.

«У Лондоні в нас є клієнтcька база з кількох десятків людей»

Стандарти Британської гільдії кравців створили закрійники з майстерень на Савіл-роу. Однією із зірок британської кравецької сфери є Річард Андерсон. Чесно кажучи, ми були шоковані, коли він відгукнувся на запрошення приїхати до нас. Коли Річард прилетів до Києва наприкінці 2013 року, це був його перший візит до Східної Європи.

Ми провели прес-конференцію, майстер-клас і захід для клієнтів за участю Андерсона. Кілька днів потому на нас вийшов представник агенції зі зв’язків України та Великої Британії. Це консалтингове агентство запропонувало нам відкрити бізнес у Лондоні.

У нас це викликало сумнів: у Лондоні, певно, найвищий рівень конкуренції у цій галузі у світі. Але нам відповіли, показавши список клієнтів, які вже зараз були готові працювати з нами.

Здавалося б, там публіка більш розпещена асортиментом і вибором – мабуть, у 50 разів більшим, ніж в Україні. Ми пишаємося тим, що велика частина клієнтів у Лондоні – це британці, а не колишні представники СРСР. У нас є клієнтська база з кількох десятків імен. До нас звертаються й англійці, і американці, і латиноамериканці. Урешті-решт, у нас ціни не низькі, але й не такі, як на Савіл-роу.

Це працює так: ми регулярно приїжджаємо на Савіл-роу, зустрічаємося з клієнтами, знімаємо мірки, робимо примірки й оформлюємо замовлення. Відтак шиємо все в Києві. За такою ж схемою ми працюємо у Парижі та Одесі.

Наразі ми ухвалили рішення поки не розширювати географію, хоча мали пропозиції із Франції, Італії, Швейцарії та Росії. Цей формат передбачає, що наші фахівці повинні принаймні двічі на місяць їздити на місця. Своєю чергою, це впливає на роботу київського офісу.

 Думаю, основна проблема полягає у тому, що люди мислять у короткостроковій перспективі

 Ми паралельно створювали бренд і культуру навколо цього бренду

«Ми продаємо не лише костюми, ми продаємо імідж»

Культура чоловічих костюмів в Україні свого часу була втрачена. Не можу сказати, що її не було взагалі. За Радянського союзу ательє мали досить високий рівень. Та оскільки ця культура відійшла на другий план, нині у нас здається нормальним піти в ресторан у спортивному костюмі. Водночас якісний одяг, до того ж пошитий на замовлення, видається чимось незвичним.

Ми паралельно створювали бренд і культуру навколо цього бренду. У нас інакше й не вийшло б. Адже ми продаємо не лише костюми, ми продаємо імідж.

Культура костюму просувається – зокрема й в Україні. До нас уже приходять люди, які кажуть: «Я хочу костюм, як у Гарві Спектера із серіалу “Форс-мажори”». Тобто це костюм Tom Ford, широкий лацкан тощо. Люди вже розуміють, звертають увагу на такі речі.

Або фільм «Kingsman: Таємна служба» – з ним пов’язана дуже цікава історія. У нашого партнера, постачальника тканин, в офісі якого на Савіл-роу ми проводимо примірки, працює фахівець із досвідом роботи в ательє Huntsman. Власне, саме це ательє стало прототипом Kingsman.

Річ у тім, що це ательє кілька років тому придбав бельгієць П’єр Лангранж. Цей же інвестор вклав гроші у фільм. Він хотів і стрічку назвати Huntsman, але при цьому виникли проблеми з торговою маркою. Але черга з клієнтів у Huntsman почалася і після виходу «Таємної служби».

«Ми не конкуруємо з іншими майстернями»

Зараз ми розписуємо плани Indposhiv на наступні п’ять років. У нас настільки специфічний сегмент, що він майже не залежить від ситуації в Україні. Ми починали в одну кризу, потім пережили наступну. Працюємо вже майже десять років. Наприкінці 2017 року відкрили Indposhiv Bespoke House – водночас і наш головний офіс, і майстерня, і шоурум.

Та ми ніколи не станемо заводом, який буде штампувати костюми. Ми не конкуруємо з іншими майстернями, які шиють костюми. Ми працюємо у своїй ніші. Але насправді це досить великий сегмент, у якому нам ще є де рости.

Після запуску пошиття наших костюмів майже не змінилося за технологією. Що змінилося, то це досвід клієнта. Зараз у нас є черга на пошиття. На жаль, клієнтам доводиться чекати 8-10 тижнів, аби отримати костюм. З іншого боку, коли ви приходите у ресторан, то не очікуєте, що замовлену пасту вам принесуть миттєво. Те ж саме й у пошиві костюмів.

Тому головне завдання компанії на наступні роки – це розширення виробництва. Ми прагнемо скоротити терміни виготовлення. Не хочемо, аби наші клієнти казали: «Так, це хороший костюм, але на нього так довго чекати». У Лондоні це займає ще більше часу. Але ми не Лондон.

Окрім того, у мене є новий бренд, який я планую вивести на ринок у 2018 році – це костюми, які повністю шиють вручну. Це дорослий дорогий бренд. У цьому випадку у нас ніколи не буде стояти завдань щодо кількості. Будемо орієнтуватися тільки на якість.

Великі плани маємо і на аксесуари. Адже це те, що прикрашає костюм; вони роблять образ чоловіка завершеним. До того ж в Україні бракує хороших чоловічих аксесуарів. Тому цього року в нас буде окремий фокус на прикрасах.

 Не хочемо, аби наші клієнти казали: «Так, це хороший костюм, але на нього так довго чекати»