Кольоровий літак біля аеропорту «Київ», розписана стіна на «Арт-причалі», найвищий мурал у Європі та малюнки на «Куражі» – над цими проєктами працював київський артдует myForestBridge. Художники Вікторія та Андрій почали працювати разом 4 роки тому. Тепер їхні мурали прикрашають стіни Києва, Одеси та інших міст України. У портфоліо також співпраця з Музеєм авіації України, Coca-Cola, «Євробаченням», «Моршинською», UEFA та іншими.

Ми розпитали Андрія та Вікторію про артдует myForestBridge та як двом художникам вдається бути бізнес-партнерами.

Артдует myForestBridge

Андрій Ковтун і Вікторія Лайм

Сучасне графіті мистецтво, муралізм


myForestBridge у цифрах:

  • 2015 – створення артдуету
  • 2016 – перший спільний мурал
  • понад 10 000 малюнків
  • 7 муралів за власними ескізами
  • 26-поверховий мурал став найвищим у Європі

Знайомство художників

Андрій: – До того, як почати займатися myForestBridge, я працював у дизайн-студії над комерційними проєктами. Мені було цікаво стежити за мистецтвом та іншими комерційними компаніями, які розписували стіни. В одній із таких компаній працювала Віка. Ми познайомилися 2015 року в Інтернеті, кілька днів переписувалися, а через рік зустрілися. Так все й почалося.

Вікторія: – Ми й малювати разом почали майже одразу. Тепер удвох їздимо на фестивалі, ведемо спільну сторінку в Facebook, викладаємо сумісні роботи на своїх сторінках, разом працюємо над новими проєктами.

Літак із Музею авіації

Андрій: – Перший наш улюблений проєкт – для музею авіації. Я давно знав про їхній літак ТУ-143, що був у поганому стані. Мені дуже хотілося його розмалювати, але адміністрація музею ніяк не могла зрозуміти, навіщо мені розписувати літак? Один із директорів узагалі був категорично проти ідеї. Та коли я досягнув свого та почав працювати над літаком, перші фрагменти настільки йому сподобалися, що він допомагав нам більше за всіх. Мені подобається залучати у творчий процес інших людей заради спільної мети. Загалом, робота художників – постійний пошук і реалізація. У процесі роботи я зрозумів, що не встигаю розмалювати крила, а до презентації літака на Авіафестивалі залишалося три дні. Тут мені допомогла Віка – вона взяла крила на себе. Це був наш перший сумісний творчий проєкт.

Вікторія: – Ми також попрацювали із Coca-Cola – малювали для них на «Куражі». Крім того, UEFA зняли з нами рекламний ролик. Вони обмотували між деревами харчову плівку, а ми на цій поверхні малювали логотипи футбольних команд і кубок.

Андрій: – «Моршинська» звернулася до нас, коли створювала лімітовану серію, для якої на пляшках води друкували мурали з різних міст світу. Туди потрапив наш мурал «Лазурова Сова» в Одесі, який ми намалювали на фестивалі Odessarium. Загалом ми вже створили понад 10 тисяч малюнків і 7 творчих проєктів-муралів.

Як двом художникам працювати в парі

Андрій: – Ми працюємо разом уже 4 роки. Я, наприклад, працюю над графічною частиною малюнків і каліграфією, а також часто роблю ескізи до наших проєктів. У 2003 році я намалював перше графіті, це надихнуло мене розвиватися в цьому напрямку та привело до муралізму. А Віка малює в реалізмі. Наш стиль унікальний саме через те, що ми поєднуємо у своїх роботах реалізм із графікою на тлі каліграфічного розпису.

Вікторія: – Ми поєднуємо наші техніки в сумісних роботах, малюємо кожен у своїй техніці. Це дозволяє створювати загальну картину в характерному для нас, унікальному та вже впізнаваному стилі.

Андрій: – Великі проєкти зазвичай веду я, займаюся зустрічами, переговорами та загальною організацією. Що ж до невеликих проєктів, то все залежить від того, кому написав клієнт і хто краще володіє необхідною для малюнку технікою й стилем. Хоча іноді замовники пишуть одночасно нам обом.

Вікторія: – Крім того, я взагалі не люблю розмовляти із замовниками. Мені легше прийти, намалювати й піти. А Андрій починає з усіма спілкуватися. Ще я дуже вперта. Навіть якщо я щось неправильно зробила, все одно до останнього буду гнути свою лінію. Але Андрій уже знайшов до мене підхід, знає, коли мене краще не чіпати.

Порада: поєднуйте сильні сторони один одного

Андрій: – Коли ми працюємо над муралами, то нас підіймають на висоту в будочці, звідки ми разом малюємо. Там на людину один метр квадратний. Якщо будочка класна, то там є важіль, який дозволяє керувати нею власноруч. А є звичайна, де мені треба кричати: «Саню, нижче!». А Віка каже: «А я хотіла лівіше».

Вікторія: – До того ж у нас трохи різні темпи малювання. Кожен тягне ковдру на себе, але все одно ми знаходимо компроміси.

Факапи на висоті 26 поверхів

Андрій: – Якось я ледь не впав із підіймача. Це було під час створення проєкту для Sprite, де я працював із квадрокоптером над будівлею біля клубу Atlas. Водій на старому ГАЗі зробив пульт управління у вигляді великої коробки з кнопками. Пульт заглючив і мене понесло в стіну. Після першого удару я вирішив стрибнути на найближчий карниз, але був прив’язаний до люльки. Добре, що водій швидко заглушив машину, що мене й врятувало.

Вікторія: – Коли ми розмальовували фасад ЖК «Лебединого» на висоті 26-поверхового будинку, моїм найбільшим страхом був вітер: він постійно відносив люльку від фасаду, наче це величезна гойдалка висотою приблизно 76 метрів. Навіть на висоті 15 поверху мені достатньо було торкнутися фасаду пензликом, як люльку відносило на 5–7 метрів. Перші кілька днів я просто намагалася до цього звикнути та позбутися страху висоти.

Андрій: – До речі, цей мурал став найвищим у Європі.

Як перетворити хобі у справу свого життя

Андрій: – Головне – рухатися від ідеї до реалізації. Можна дуже гарно малювати й просидіти все життя нікому невідомим у своїй квартирі. Потрібен певний баланс між мистецтвом і менеджментом: головне для нас – творчість, але з цим ми не забуваємо про фінансову частину. До речі, зараз ми шукаємо нове приміщення під студію, бажано на Подолі чи в Солом’янському районі! [сміється]

Порада: шукайте баланс між творчістю та хорошим менеджментом

Вікторія: – Люди люблять не тільки результат, а й процес. Їм подобається життя, подобається те, що ми показуємо, як створюємо наші роботи. Люди люблять, коли все по-справжньому. Вони притягуються, усе більша кількість людей про нас дізнається. Мене частіше фоловлять в Instagram, а Андрія – у Facebook. З 10 людей обов’язково буде 1, що захоче з нами працювати. Крім того, є певна клієнтська база, яка цікавиться тим, що ми робимо.

Андрій: – Коли ми розмальовуємо фасади, люди, що проходять повз, часто кажуть нам, що те, що ми робимо, класне й гарне. Наші роботи надихають людей, а їхні відгуки – нас. Але ми розуміємо: що більший масштаб малюнку, то більша на нас лежить відповідальність.

Порада: діліться своєю творчістю в соцмережах і будьте щирими. Це приваблює людей і нових клієнтів

Ми розмальовуємо стіни як усередині, так і зовні. Створюємо нові мурали приблизно раз на місяць. Але це не єдине, чим ми займаємося. Наприклад, 2 роки тому я створив бренд одягу Rhombus. Я роблю лекала, ми закуповуємо матеріали, а потім беремо участь у таких фестивалях як «Don't Take Fake», «Block Party» «Блок пати», «Вcі. Свої», «Кураж». Для «Куража» ми ще й малюємо. Також постійно співпрацюємо з «2b.group – Balbek Bureau», «This is Пивбар», а ще з мережею магазинів «Акварель».

Вікторія: – Ще ми малюємо полотна. Нам подобається розвиватися в цьому напрямку. Минулого року ми провели нашу першу соло-виставку, де представили велику кількість робіт на полотнах, а також фото муралів, бо малюнків на стінах у нас значно більше. Зараз ми шукаємо нове приміщення та будемо раді співпраці з галереями.

Порада: експериментуйте з інструментами та клієнтами. Мистецтво – це також про одяг, дизайн інтер’єри, співпрацю з фестивалями та ресторанами

myForestBridge за межами України

Андрій: – Коли ми подорожуємо, то майже завжди малюємо. Для нас це, звичайно, цікаво, бо міста незнайомі й ми ніби у квесті. Минулого року їздили у Бейрут, аби розмалювати стіну Музею сучасного мистецтва. Цей проєкт країна організувала за підтримки Євросоюзу, а його темою стали права людини. Наразі Лівану ця тема дуже близька, адже вони вчаться жити по-новому та розвиватися за прикладами сучасних європейських держав. ми прагнемо вийти зі своїми проєктами за межі України.

Вікторія: – Кілька років тому до нас звернулися дві француженки, які є авторками книги про європейський стритарт і мурали. У виданні серед українців були наші роботи та ще трьох художників. Нас запросили в Париж на презентацію книги. Нам було дуже приємно, що наші роботи вийшли на один рівень із роботами всесвітньо відомих художників.

Три улюблені проєкти

Літак АН-24 перед аеропортом «Київ». Цей літак ми розмальовували двічі. Перший раз – для «Євробачення». Тоді ми зафарбували його у темно-фіолетовий колір і додали брендовані логотипи. А наступного року ми зробили його за нашим авторським ескізом.

Я люблю цей проєкт із різних причин. По-перше, це не просто поверхня, а літак, що став твором мистецтва авіаконструктора Антонова, тому розмальовувати його було особливо цікаво. А, по-друге, нам тоді дуже допомогла пресслужба аеропорту «Київ»: вони вірили у нашу ідею та допомогли її реалізувати.

Стіна для студії танців «Життя бальника». Одну з наших нових робіт ми створили для друзів зі студії танців. Цей простір потребував особливого ескізу, тому ми вирішили через малюнок зобразити динаміку життя танцівників, адже танець – це постійний рух.

Мурал у Білій Церкві. Адміністрація міста раз на рік влаштовувала фестиваль графіті. І ми взяли участь в одному з них. Наші роботи сподобалися організаторам і голові Білої церкви, нас запросили створити перший мурал у місті. Ще на етапі ескізу ми зрозуміли, що асоціюємо Білу Церкву саме з такою мрійливою жінкою у вишиванці.

Матеріал підготовлено за підтримки