Інтерв'юХто такий новий СЕО UNIT.City? Домінік Піоте про план на 100 стартапів і поради Джека Ма

Портрети: UNIT.City
Фото: Діана Андруник, Юлія Вебер для The Village Україна

– Ви працювали у великих технологічних компаніях Франції та США, запустили власний бізнес і здійснили екзит. Розуміємо, що вас про це запитують досить часто, але чому ви вирішили переїхати в Україну?

– Я працюю у світі стартапів, тому хочу наважуватися на ризик і відкривати щось нове.

Друзям у Штатах я відповідаю так: «Ви тут у Сан-Франциско винаходите нові технології та бізнес-моделі. А я буду відкривати нові території». І я впевнений, що відшукати справжнє золото можна і тут, і там. Одна річ створити «єдинорога» в Каліфорнії, а зовсім інша – зробити це в несподіваному місці.

Мої друзі починають розуміти, що ми робимо ті самі речі, але різними методами. Що важливо розуміти – UNIT.City досі залишається стартапом. Ми вчимося в процесі та йдемо на величезний ризик. Цей інноваційний парк нікуди не піде, він залишиться на тривалий час. Тож ми повинні продовжувати будувати і працювати.

Я міг би робити це все у Кремнієвій долині, але там я це вже зробив: уже створив, розвинув і продав свій стартап. Своєю чергою, тут я можу використати все, чого навчився, щоб створити щось принципово нове.

Водночас скажу, що все, що відбувається в Кремнієвій долині, актуальне і тут. Коли я проводив перші розмови з українськими стартаперами, то ловив себе на думці, що ми говоримо спільною мовою. Ми говоримо про ті самі речі, читаємо ті самі книжки, знайомі з тими ж людьми. Стартапи та інновації – це міжнародна культура, яка не знає кордонів.

– Я готувався до інтерв’ю і намагався знайти причини, крім чинника грошей, які могли б мотивувати вас переїхати в Україну. Мені здалося, що однією з них могло бути те, що в сучасній Кремнієвій долині все вже побудовано; власне, найбільш популярним слоганом технологічної компанії є «Рухатися швидко і ламати все на своєму шляху». Своєю чергою, UNIT.City – це більше про побудову, а не про disruption. Це був один із факторів, про які ви думали в процесі ухвалення рішення?

– Я люблю створювати, я вважаю себе творцем. Коли я вперше побачив цю територію, то передусім звернув увагу на те, скільки всього тут можна звести. Це рідкісна можливість – працювати з компанією, яка будує інноваційний парк на 25 гектарів, для 20 000 людей і тисяч резидентів.

– Після кількох місяців роботи ви мали визначитися, наскільки ваші очікування від проєкту та нової країни збіглися з реальністю. Як змістилася ця планка очікувань?

– Я їхав до України у пошуках свіжої перспективи, нового підходу. Тому для мене не було жодної планки. Сьогодні я розумію, що високою є планка очікувань. Підвищують цю планку українські фахівці, з якими я працюю. Коли я говорю з керівниками акселераторів UNIT.City, а також із хлопцями з Ajax чи Petcube, я в цьому переконуюся.

– Під час презентації як нового CEO UNIT.City ви згадували, що знайомилися в США із багатьма успішними бізнесменами українського походження, зокрема говорили про співзасновника WhatsApp Яна Кума.

– Саме так, я це і маю на увазі.

– Але ви також згадували про два головних виклики на посаді. По-перше, зберегти талановитих молодих українців в країні, запропонувавши їм гідну роботу тут. По-друге, спробувати мотивувати українців, що працюють за кордоном, повернутися на батьківщину.

– Так, і це завдання, які треба розв’язувати одночасно. Важко сказати, яке з них є пріоритетним. Щоб втримати людей тут, для них треба створити середовище, яке було б щонайменше не гіршим або навіть кращим, ніж у Європі та США. Але саме це ми і будуємо.

– Тобто вам потрібно будувати кращу екосистему, ніж, умовно, в Google чи Facebook.

– Екосистема UNIT.City вже краща! Я можу це стверджувати, тому що сам там був. Уперше я відвідав Google Campus у 2004 році. І сьогодні він такий самий. Звичайно, він став більшим, вони звели більше будівель. Але філософія та принципи роботи залишилися незмінними. Своєю чергою, в UNIT.City в нас є можливість створити щось нове.

Наше головне завдання – створити платформу, де було б зручно працювати українському стартаперу, бізнесмену та будь-кому, зацікавленому в інноваціях. Ми хочемо зробити так, щоб люди приходили в UNIT.City і казали: «Гаразд, мене це влаштовує, тут я почуваюся як удома». Це місце, де люди можуть розвиватися та розвивати свій бізнес, водночас не втрачаючи зв’язок з родиною і спілкуючись зручною мовою. Хочемо довести, що можна працювати в крутій інноваційній компанії в Україні.

– Окрім інфраструктури, що UNIT.City може запропонувати молодому талановитому ІТ-фахівцю з України?

– Наше головне завдання і водночас головний виклик – побудова екосистеми. Екосистема UNIT.City наразі недостатньо сильна. Для мене 2020-й – це рік екосистеми. Для цього ми повинні залучити якомога більшу кількість нових партнерів, які зможуть поділитися з нашими резидентами експертизою та філософією. Відповідно, на це потрібні кошти. Скажу відверто, гроші – це те, чого нам бракує. В Україні є кошти на підтримку стартапів, але нам потрібно ще більше. І це виклик.

До того ж нам потрібно ще більше стартапів: більше підприємців, які хочуть робити щось інноваційне і не бояться при цьому ризику. Власне, саме тому [засновник UNIT.City] Василь Хмельницький підтримує Win Win Show [реаліті-шоу про бізнес на YouTube] – аби показати цей дух підприємництва та заохотити нові ідеї.

Окрім того, нам потрібно ще більше подій. Торік ми провели більше подій, ніж днів у році. Але треба ще більше. Я вже втомився чути, що хтось їде на CES до Лас-Вегаса, Web Summit до Лісабона, VivaTech у Парижі; IT Arena у Львові – це також класна подія. Упевнений, що UNIT.City потрібна власна велика подія.

– Як Київський міжнародний економічний форум [який також організовує Василь Хмельницький]?

– Так, це прекрасна подія, але я хотів би створити Київський економічний форум для технологічної індустрії. Це було б круто.

– До слова, під час форуму ви запросили до UNIT.City [засновника Alibaba] Джека Ма. Які були його враження?

– Ми організували йому екскурсію, він був вражений інноваційним парком. Але найбільше Джек Ма любить студентів і молодих підприємців, тому ми провели для нього зустріч із новим поколінням українців із UNIT.Factory та UNIT School of Business.

Ми хотіли поговорити з ним саме про екосистему, адже Alibaba створили навколо компанії в Гуанчжоу екосистему з молодих талантів, підприємств і фондів. Я запитав у Джека, в чому секрет її успіху. Він відповів: «Це одночасно дуже просто і дуже складно. Якщо ти створюєш ферму, то в тебе будуть свині та кури. Це нудно, бо свині та кури ніколи не створять щось цікаве. Але якщо ти відкриєш зоопарк, це вже буде цікава екосистема. Тому вам потрібно відкривати зоопарк». Як створити цей зоопарк, цю природну екосистему? Потрібне біологічне різноманіття. Великі звірі на зразок левів – це корпорації. Швидкі антилопи – це стартапи. І всі ці тварини повинні жити разом.

Джек розповів мені ще одну цікаву історію, про яку я постійно згадую. Він сказав, що те, що створили за три роки в UNIT.City, – це надзвичайно. Але додав, що якщо він повернеться сюди за три роки і ми за цей час нічого не змінимо – то це означатиме, що ми нічого не встигли зробити. Власне, виклик саме в цьому – у створенні різноманітної екосистеми, яка постійно змінюється. Ми повинні продовжувати будувати, але водночас зберігати гнучкість і динаміку.

– Ви акцентуєте на терміні «екосистема», але як би ви його визначили? Які атрибути екосистеми обов’язкові, у вашому розумінні?

– Я люблю книгу «Тропічний ліс» із підзаголовком «Секрет побудови нової Кремнієвої долини». Власне, це якраз те, чого ми не хочемо робити – у нас немає планів на створення другої долини. Але книга правильно пояснює ключову річ – що робить екосистему тропічного лісу, одну з найбільш складних природних систем на планеті, настільки особливою.

– Різноманіття?

– Саме так, наявність усіх компонентів і різноманіття. Річ у тім, що ніхто не знає напевно, як саме працює тропічний ліс. І ніхто не знає, як створити подібну екосистему. Якщо у вашому тропічному лісі немає високих дерев, то немає й тіні. Якщо немає необхідного рівня вологості, то немає й різноманітного світу комах. У цьому, власне, й полягає магія цієї системи. У моєму розумінні, екосистеми не може бути без культури інновацій. І саме таку культуру ми повинні створити в UNIT.City. Наша візія, наша місія, наші цінності – це все працює на створення цієї культури.

– Це все правильно, але схожі речі про екосистему та культуру інновацій на запуску UNIT.City говорили ваші попередники, Максим Бахматов і Максим Яковер.

– Не думаю, що проблема в тому, що не встигли зробити. Те, що потрібно було зробити, вони зробили. Вони створили цей інноваційний парк. Вони почали з UNIT.Factory, яка стала надзвичайним початком проєкту. Вони запустили одразу кілька бізнес-кампусів і заклали основу.

Насправді я тут на таких самих умовах, як попередні керівники. Вони працювали в UNIT.City упродовж трьох років, я також прийшов сюди на три роки. Це правильний підхід, тому що для кожної фази розвитку UNIT.City потрібні нові підходи та компетенції. Сьогодні проєкт перебуває у фазі, коли йому потрібно залучати якомога більше людей, якомога більше компаній і якомога більше фінансування з-за кордону. Нам потрібні великі імена, великі компанії. Можливо, нам потрібна і трохи інша культура – більш відкрита до світу і ближча до світу стартапів. Це те, чого вимагає цей етап розвитку. Упевнений, що за три роки нам потрібно буде вже щось зовсім інше. Певно, за три роки я також не буду найкращою кандидатурою на цю позицію – і це буде нормально.

– Ваш контракт із UNIT.City розрахований на три роки?

– Ми визначили з командою UNIT.City, що три роки – це оптимальний термін для циклу. Власне, я звик працювати у коротких фазах. У стартапах зазвичай час вимірюють циклами у 18 місяців. Якщо ти встиг провести хоча б два цикли – це означає, що ти провів гарну роботу.

– Яким UNIT.City, за вашими планами, повинен бути за три роки?

– Сподіваюсь, що за три роки в нас буде динамічна система стартапів. Скажімо, сто стартапів.

– Це реалістичний показник?

– Питання навіть не в кількості, а в сталості системи, що підтримує ці стартапи. Якщо в тебе сто стартапів, це означає, що 80 з них, найімовірніше, не стануть успішними. Наше завдання – створити систему, яка допоможе принаймні решті 20. Я називаю це «критичною масою».

Окрім того, за три роки в нас повинно бути більше площі, більше місця для компаній. Люди, кошти, події – це все ключові критерії для нас. Також за цей час я хочу побачити кілька історій успіху UNIT.City. Поки єдина історія успіху UNIT.City – це власне UNIT.City. І це добре. Але цього недостатньо. Потрібні історії успіху окремих стартапів, окремих проєктів.

– Що буде для вас показником цього успіху?

– Це швидкі, ефективні компанії. За два цикли у 18 місяців важко створити успішний стартап. Але ми повинні побачити різноманітну картинку з різних стартапів.

– Я знаю, що незабаром ви маєте представити стратегію розвитку UNIT.City. На цьому етапі ви можете розповісти про пріоритети?

– Ми презентуємо стратегію упродовж найближчих кількох тижнів і публічно оголосимо її не пізніше як у березні. Як я вже згадав, у 2020 році ми зосереджені передусім на екосистемі. Є три головні виміри. По-перше, це розвиток стартапів. По-друге, залучення партнерів, які зможуть поділитися з нами експертизою та філософією – і закордонних, і українських. Третій стовп – це фінансування. Ми повинні шукати гроші не для себе, а для стартапів. І певен, що ми знайдемо кошти, тому що в нас є таланти й потенціал.

– Ви говорили про потребу залучити до UNIT.City великі міжнародні компанії. Що саме мали на увазі?

– Питання не в тому, кого залучати, а навіщо. Ми працюємо над цим, над усіма можливими варіантами. Це складне завдання – переконати цих людей відкрити бізнес в Україні, будувати щось тут. Але в нас є свої переваги – насамперед рівень місцевих фахівців, конкурентний у глобальному вимірі.

– Ви часто вживаєте дієслово «будувати» – у загальному сенсі. Але в межах UNIT.City багато залежить і від прямого розуміння цього слова – власне, від швидкості зведення нових корпусів та житлового кварталу. Чи складно поєднувати інноваційні технології з будівельною сферою – чи не єдиною галуззю, яка за останні кілька десятків років не підвищила продуктивність?

– Поки будувати за людей не почали роботи. [сміється] Думаю, скоро роботи Boston Dynamics зможуть зводити будівлі.

– Тільки не згадуйте це при KAN! [сміється]

– Або при UDP. [сміється] Звичайно, цей процес займе ще досить тривалий час. Наше головне завдання – раціонально використовувати ці ресурси та готуватися до дедалі більшої ролі штучного інтелекту у всіх індустріях.

– Ми постійно повертаємося до теми UNIT.City як екосистеми. Нас як міське видання цікавить інший аспект – UNIT.City як фактично міста в місті. Чи немає у вас побоювання щодо ізоляції інноваційного парку від міського простору? Адже це окремий урбаністичний виклик – виділяти окрему територію під чітко визначену спільноту. Приклад тієї ж Кремнієвої долини свідчить про ризики джентрифікації.

– Я розумію, що ви маєте на увазі. По-перше, ми будуємо UNIT.City не лише в Києві, а й у Львові та Харкові. Тож йдеться про цілу мережу. Наша ідея не полягає в тому, щоб створити щось закрите, щось ізольоване від решти міста. Наша ідея – це створення платформи. Якщо люди хочуть тут пограти, вони можуть прийти й погратися. Якщо вони цього не хочуть, можуть цього не робити. Але торік UNIT.City провів близько 400 подій, які відвідали понад 20 000 людей. Причому йдеться про кількість унікальних відвідувань. Це не свідчить про нашу закритість, а навпаки.

UNIT.City – це відкритий інноваційний парк. Ми не маємо на меті відмежуватися від решти міста. Навпаки, хочемо бути одним з локомотивів інновацій в Україні, разом із Lift99 Kyiv Hub та іншими проєктами.

– І ламати все на шляху? [сміється]

– Саме так! [сміється]

– До питання про відкритість – як я розумію, важливим маркером цього повинно було стати відкриття центральної площі UNIT.City та відкритий вхід на території для всіх охочих, що анонсували попередні керівники парку. На якому етапі нині цей проєкт?

– Дайте нам час, нам потрібно більше часу. Це не наша примха, поки це питання безпеки. Наразі на території недостатньо безпечно для відкритого входу. Не через якісь божевільні причини, а через процес будівництва, що триває в парку. Наприклад, за наступні кілька тижнів ми демонтуємо кілька будівель.

Сьогодні ми працюємо лише з резидентами, і їм легко пояснити специфіку процесу: завтра сюди в’їде вантажівка, тому використайте інший маршрут. Але, скажімо, для 5 000 людей цей процес буде занадто складним. Коли ми почнемо нову фазу будівництва, зможемо відкрити вхід. Звичайно, ми прагнемо до відкритості. Той же UNIT.Cafe був би радий приймати більше гостей щодня. Але це питання часу.

– Ви можете визначити орієнтовні терміни відкриття центральної площі?

– Поки ні.

– А які дедлайни щодо запуску першої житлової площі?

– Ми в процесі будівництва. Гадаю, потрібно ще від 18 місяців до двох років.

– UNIT.City часто закидають, що основною метою проєкту є побудова житлового кварталу, а історія зі стартапами та бізнес-кампусами – передусім для привернення уваги та створення закритої екосистеми.

– Мені це здається кумедним, тому що насправді все навпаки.

– Чому?

– Люди, які так говорять, просто повинні прийти до нас і подивитися на територію. Тому що проєкт почали зі зведення школи. Якби нашою головною метою була побудова нерухомості, ми б не починали з UNIT.Factory – не просто школи, а прогресивної інноваційної школи з тисячею студентів. Було б логічно побудувати житло, а за отримані кошти звести школу та кампуси. Та UNIT.City зробив інакше.

Звичайно, це бізнес. І проєкт повинен заробляти. Але інноваційний парк працює за принципом impact investment, повернення інвестицій ми очікуємо ще не скоро.