У пекарні Good Bread From Good People є дві кімнати, склад, об’єднаний із кабінетами, і багато усмішок. Влад Малащенко запустив проєкт у 2015 році з метою працевлаштовувати людей із ментальною інвалідністю, випікаючи кекси й іншу випічку. Після початку повномасштабного вторгнення команда випікає вже не кекси, а майже вісім тисяч хлібин на тиждень. Усі передають на благодійність – самі відвозять чи відправляють поштою. Журналістка The Village Україна Анастасія Коропецька з’їздила на виробництво та поговорила із засновником інклюзивної пекарні Владом Малащенком про благодійність під час війни, допомогу, гроші та новий хаб.

«Ми знали, що все почнеться»

Good Bread From Good People – це київська пекарня, яка працевлаштовує людей із ментальною інвалідністю вже понад п’ять років. «Ми випікали круасани, кекси, торти й по десять хлібин на благодійність», – пригадує головна пекарка Галина. Детальніше про формат і роботу на кількох локаціях у Києві ми розповідали в окремому матеріалі.

У пекарні можна було підвісити кекс, який згодом передавали до лікарень, неврологічних диспансерів та інтернатів. Головна мета пекарні – допомагати людям із ментальною інвалідністю соціалізуватися. Влад Малащенко пригадує, як мріяв, щоб у кожному місті була своя інклюзивна пекарня.

Як і для усіх українців, усе змінилося 24 лютого 2022 року. Команда Good Bread була до цього готова, запевняє Малащенко. Працівники пройшли курси з домедичної допомоги, роздрукували інструкції, як діяти під час війни.

«23 лютого ми збиралися всією командою й говорили, що війна може бути завтра, тому давайте щось будемо робити. Ми закупили борошно, дріжджі й усе, що потрібно для хліба. Але в перші дні нашої команди не було. Тоді нічого не було. Я пам’ятаю, як не було грошей, але все було за бартером. До будь-якої людини ми могли звернутися, і нам допомагали. Якби ми жили всі в такому темпі, як у березні минулого року, ми б швидко перемогли», – пригадує власник пекарні.

9 березня тут уже почали пекти перший хліб. Першим до пекарні прийшов Влад, а за ним – співробітниця Люда разом із чоловіком.

«До нас на два дні вийшла наша головна пекарка Галина, показала, як робиться хліб, і поїхала до Данії. Уся команда зібралася вже на Великдень: це і волонтери, і люди з інвалідністю, – розповідає Малащенко. – Їхня мотивація – допомагати та бути корисними. І вони її щодня підтверджують. Вони приходять сюди працювати, бачать фотографії, як ми відвозимо хліб, чи військових, які сюди приходять. І все розуміють».

Щодня Галина приходить у пекарню, збирає замовлення та побажання й коригує роботу. У перші дні все записували на стінах – і перші рекорди також.

«Я перебрала багато рецептів хліба, але все було не те. Подзвонила до 89-річної тітки та попросила рецепт смачного хліба, який не буде черствіти, бо це важливо. І вона мені написала рецепт, за яким ми готуємо досі. Крім нього, у нас є ще 11 рецептів хліба. Зараз готуємо чорний хліб із солодом, це спеціальне замовлення з Харківщини», – каже пекарка.

Кожна паличка на стіні – це заміс. Починали з 20, а вийшли на 200. У середині квітня вже встановили перший рекорд – спекли тисячу хлібин, хвалиться пані Галина.

«Ми приходили на шосту ранку й о шостій вечора йшли додому. Самі собі доводили, що ми можемо. Завдяки тому, що ми тут працюємо, ми захищені. І кожен хліб ми відправляємо з вдячністю нашим захисникам. І отримуємо вдячність у відповідь. Одні бійці нам переслали назад три ящики яблук. Ми навіть боялися до них доторкнутися», – розповідає вона.

Людям із ментальною інвалідністю важко осягнути всі масштаби війни. Зараз вони роблять усе, що в їхніх силах: готують тісто, формують, пакують і, найголовніше, посміхаються.

«В останні дні, коли літали ракети, я бачила, які вони всі були налякані. Я приходила на роботу перша, заспокоювала усіх і ми йшли працювати. Бо робота лікує, особливо з тістом і на благодійність», – додає головна пекарка.

«Людям потрібен хліб, а не борошно»

Двічі на місяць Влад Малащенко з командою їздить на схід, щоби відвезти хліб самостійно. «На деокупованих територіях Харківщини людям досі він потрібен», – каже засновник Good Bread From Good People.

«На тиждень передаємо десь вісім тисяч хлібин. Це здається багато, але в розрізі того, що реально треба – це мало», - підкреслює він.

Велику потребу в гуманітарній допомозі на прифронтових територіях закривають міжнародні організації. Проте здебільшого цю потребу закривають продуктовими наборами, де є макарони, рис, гречка, олія й тушкованка. Але їх потрібно готувати.

«Ми були в Кам’янці біля Ізюма, ще коли там був фронт. Там усе розбито, усі будинки розвалені. Ми зустріли одну сім’ю, якої тут не було рік. Хату їм розбомбили, але вони все ж до неї повернулися. Чоловік і жінка працювали в школі, а син – на заправці. Росіяни жили в їхньому будинку, залишили там пекло та 14 мін. Урешті вони позбирали міни, накрили плівкою дах будинку та жили в літній кухні. Вибити гроші на вікна – не було де. Але одна кімната в тому будинку – завалена гуманітаркою. Я побачив у тій кімнаті мішок борошна, і вони сказали, що можна забирати в пекарню, бо їм немає на чому готувати», – згадує Малащенко.

«Ми біжимо довгий марафон, який не має кінця»

На початку війни пекарню підтримували набагато більше людей, ніж зараз, розповідають у команді. Фінансові питання закривають за допомогою фондів, міжнародних організацій чи компаній.

«Ми живемо на гроші, які зібрали ще рік тому. У нас працюють 35 людей, яким потрібно платити. Одна поїздка на прифронтові території коштує майже 130 тисяч гривень. Але ми розуміємо, що робимо те, що треба», – розповідає власник пекарні.«Ми взялися бігти довгий марафон, якому немає кінця. Може, кінець – це якась ілюзорна перемога. Але й після неї ми будемо мати багато роботи. Деокуповані міста та села досі потребують хліба. Війна не закінчиться влітку, нам треба якось допомагати. Я розумію, що ми – крапля в морі. Але коли приїжджаємо та бачимо людей, які не їли хліба по чотири місяці, розуміємо, для чого ми тут працюємо», – додає він.

«Ми відкриваємо хаб»

У планах Good Bread – відкриття великого хабу з майстернями, лекторіями та пекарнею. У цій пекарні, площею до 40 квадратних метрів, випікати дві тисячі хлібин – важко, ділиться пані Галина. Зараз тут працюють приблизно 20 людей щодня й вони можуть робити більше.

«У нас просто немає іншого виходу. Або ти розширяєшся, або помираєш. Я не можу сказати, що ми фінансово забезпечені, що нам окей відкрити цілий хаб. Ні. Ми просто розуміємо, що не можемо по-іншому. Нам треба брати більше людей з особливостями, брати більше продуктів і робити більше. В Україні небагато таких організацій, які роблять те, що й ми», – підкреслює Влад Малащенко й із посмішкою йде отримувати грамоту, яку передали військові.

У Good Bread From Good People можна прийти волонтерити, зокрема й пекти хліб, а також їх підтримати донейтами. Зробити це можна за посиланням.