«Тобі пизда, і русні пизда. Але є нюанс», – описував концепцію волонтерського проєкту «Теронліфанс» блогер Євген Сафонов.

Якщо говорити про «нюанси», працює це так: донатиш в один з українських фондів на потреби ЗСУ, надсилаєш скриншот із підтвердженням і отримуєш за це «хтивку» (еротичне фото) від учасниці або учасника проєкту.

За пів року одна з учасниць спільноти змогла зібрати на потреби ЗСУ 7 мільйонів гривень, надсилаючи нюдси охочим фінансово підтримати українську армію. Запитали її про те, як працює «Теронліфанс», який зараз інтерес до ініціативи й чи є в спільноті якісь правила щодо контенту. Також говоримо про шахрайство, заробіток на OnlyFans і ставлення спільноти до легалізації порно в Україні.

Ілюстрації: Анастасія Граб

«Теронліфанс» (від слів «територіальна оборона» й OnlyFans) запустили дві дівчини: киянка та білоруска (яка переїхала до Києва), обидві Насті й обидві почали волонтерити від початку повномасштабної війни. Наразі в спільноті близько 40 учасників, десята частина яких чоловіки. Ініціатива пропонує робити донати у фонди, які збирають на потреби військових, а також організаціям, які допомагають цивільним, переселенцям, тваринам. Щоб отримати хтивку, потрібно надіслати скриншот або інше підтвердження того, що зробив донат на користь одного з фондів із переліку, який пропонує «Теронліфанс». На особисті картки учасниці руху кошти не приймають.

На прохання героїні не розкриваємо її особистості. Розповідь публікуємо від першої особи.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

«Коли з’явився «Теронліфанс», я якраз досліджувала свою сексуальність»

Я приєдналася до проєкту, коли йому було два дні. І раніше думала про те, що прикольно було б, якби дівчата, які заробляють на OnlyFans, передавали б ці гроші на ЗСУ. Власне, як купа інших людей і бізнесів, які віддають армії частину свого прибутку.

А потім випадково побачила у Twitter цей проєкт і подумала: «О, прикольно, ідея з еротичними фото та донатами таки вигоріла». Вирішила приєднатися. Я тоді не могла інакше допомагати, окрім як інформаційно, тож це був вихід для мене.

Я спокійно себе почуваю, коли оголена. Водночас раніше я майже не робила еротичних фото. Це могло бути до 20 знімків за багато років, які я надсилала своїм хлопцям. Не було такого, щоб я вислала незнайомій людині або виклала в публічний доступ. Але й упереджень у мене щодо цього немає.

Так збіглося, що в момент, коли з’явився «Теронліфанс», я якраз досліджувала свою сексуальність, тому для мене це був потенційно цікавий досвід.

«Завдяки OnlyFans можу сама донатити на армію великі суми»

До того, як я приєдналася до «Теронліфанс», акаунта на OnlyFans у мене не було. Він з’явився десь у квітні, бо багато чоловіків хотіли також допомогти мені особисто. Не для армії, а саме мені задонатити, щось на кшталт чайових. І на OnlyFans це дуже зручно реалізувати, тож я завела акаунт. Потім він несподівано «вистрілив» – і я продовжила вести.

OnlyFans – платформа, на якій можна розміщувати контент через послугу платної підписки. Нею користуються музиканти, інструктори з фітнесу, кухарі, працівники секс-індустрії. Це соцмережа, де можна публікувати фото й відео оголених людей без цензури – і еротику, і порнографію.

На своєму акаунті можна публікувати тільки свої фото. Для верифікації платформа вимагає паспорт, фото себе з паспортом, адресу фактичного проживання. Фотографії за участю інших людей можуть бути видалені з акаунта, якщо вони не верифікуються.

Користувачі, які створюють контент, самі визначають ціну. Сервіс бере комісію в розмірі 20%.

Навесні 2022-го OnlyFans першим в Україні почав сплачувати «податок на Google» (згідно з ним, іноземні компанії, які не зареєстровані в Україні, але мають тут користувачів, мають платити ПДВ у розмірі 20%) і вже приніс українському бюджету більше ніж 600 тисяч доларів.

На OnlyFans можна досить добре заробити, якщо вкладати в це свої сили. І за його допомогою я можу сама донатити на армію доволі великі суми. Це ще більше тішить і мотивує, тому я продовжую його вести. Зараз уже вийшла на дохід десь у дві тисячі доларів на місяць.

«Дівчина, яка монетизує свою сексуальність, не обов’язково безробітня»

Я працюю в журналістиці. Де саме, не скажу, але в солідному виданні. Це якраз те, на чому завжди наголошую: якщо дівчина показує себе голою або монетизує свою сексуальність, це не означає, що вона обов’язково безробітня або нічого більше не вміє, пропаща і нереалізована. Багато людей хизуються тим, що працюють мізками й не «торгують своїм тілом». Але я не бачу проблеми в тому, що я розумна, але водночас ще й показую своє тіло.

Не впевнена, що мої колеги знають про мою участь у «Теронліфанс». Вони навіть писали про проєкт, але спілкувалися з іншими учасницями, мене ніхто не питав. Тому я думаю, що вони не знають. А якщо й знають, то не показують. Та і я поки що не готова говорити відкрито про це з колегами.

«У 99% випадків нюдси просять чоловіки»

У нас є модератор із базою нюдсів, із ним це працює, як рулетка. За донат можна отримати рандомний нюдс від будь-якого зі спільноти. Але також можна опрацьовувати запити особисто. Тому що є люди (у 99% випадків це чоловіки), які, наприклад, хочуть побачити конкретно моє тіло, саме мене оголеною. Тому вони приходять до мене, і я обробляю запити самостійно. Коли мені скидають донат, я дивлюся, що це за донат, і надсилаю фото. Усе просто, як двері.

90% донатів я отримую у Twitter, ще трохи – в Instagram, і дехто ще навіть на OnlyFans кидає мені скрини з донатами.

Дівчат за ці кілька місяців я можу буквально перерахувати по пальцях. Дівчата менше донатять. Чи це саме мені, чи їх просто такий контент не цікавить, не знаю.

«Іноземці роблять маленькі донати, а українці – великі»

Нам донатили й українці, й іноземці. Щодо іноземців, це була хвиля після того, як про нас написали в Business Insider. Але ця хвиля швидко пройшла й спала, зовсім небагато іноземців залишилося. Вони насправді роблять дуже маленькі донати, а українці – великі. У цьому головна різниця.

На невеличкі донати я скидаю дещо менш відверті фото, ніж на більші. Мені здається, це справедливо. А в їхньому [іноземців] розумінні, якщо це фото в білизні (навіть якщо це якась еротична білизна), то це не нюдс. Для них нюдс – це саме коли ти повністю гола, принаймні, так мені говорили. Тому, думаю, не дуже їм комфортно з нами співпрацювати.

Серед українців «Теронліфанс» прямо «вистрілив», коли про нас написав один харківський Telegram-канал, тоді було супербагато запитів. У якийсь день у мене було приблизно 400 донатів. І коли відкрили збір для фонду Сергія Притули, то було більше сотні запитів на день.

Якщо говорити про кількість людей, то зараз справді трохи впала цифра, але якщо говорити про суми, то розміри донатів зараз навіть більше. Насправді величина внесків дуже різниться. Наприклад, один день було 120 запитів і 200 тисяч гривень зібраних. А в інший день було 80 запитів і 400 тисяч. Може бути один чоловік, який задонатить за день 50 тисяч, – і все. А в інший день буде десять чоловіків, які задонатять по 300 гривень, наприклад. Останній місяць у середньому збираю 15 тисяч на день.

Найбільший донат був понад чотири тисячі доларів, тобто десь 120 тисяч гривень на той момент, коли його зробили. Найменший, здається, 2 або 2,5 гривні був. А за весь час удалося зібрати трохи більше семи мільйонів гривень.

«Я не суджу чоловіка за його донати – він не судить мої нюдси»

Якщо я на донат у 10 гривень кидатиму свої оголені груди, то який контент я маю запропонувати чоловіку, який надіслав 120 тисяч гривень? Спочатку в мене не було мінімальної вимоги до донату, але потім, коли з’явилися чоловіки, які кидали «три копійки»… Я не зневажливо ставлюся до «трьох копійок», але треба розуміти, що йдеться про мій персональний труд. На кожен донат незалежно від величини потрібно щонайменше відповідати. А відповідати – це означає бути біля телефона, у переписці. Щоб людина мене за 10 гривень тримала біля телефона, не хочу такого.

Тому я собі запровадила мінімальний донат у 200 гривень. За ці гроші я можу кинути щось більш менш схоже на еротику. Лайтову еротику, але все ж. За менше теж можу відповідати, якщо тільки в мене є настрій, ресурс і бажання. Ну, і якщо людина загалом ввічлива.

Якщо починається торг («А скільки мені треба задонатити, щоб побачити без трусів тебе? А скільки треба задонатити, щоб ти нахилилася, і було видно вагіну?»), я зазвичай відповідаю, що в нас тут не ринок. А коли хтось просто кидає донат, і це прийнятна для мене сума, і каже щось на кшталт: «Я би хотів побачити твої груди, якщо це можливо», – до такого я абсолютно лояльно ставлюся. Вважаю, у цій історії має бути взаємна повага. Як я не маю судити чоловіка за його донати, так і він не повинен судити мої нюдси.

«Витратила дві години, щоб зробити єдиний кадр»

З одного боку, фотографування займає не так багато часу, як спочатку, оскільки я вже займаюся цим кілька місяців і маю досвід. Водночас у мене з’являється більше вимог до себе, тому що «це я вже фоткала», «така поза вже була», «і таке було». Частіше хочеться чогось нового, оригінального. Цей пошук ідей займає доволі багато часу. Одного разу я витратила дві години, щоб зробити єдиний кадр, який буду висилати. Але він вийшов дійсно ідеальний.

Плюс гроші почала вкладати в усе це. Щоб на фото було не просто голе тіло, а ще гарна білизна, якийсь реквізит.

Нюдси я зазвичай роблю вдома на телефон. Було кілька професійних фотосесій, але це лише нещодавно, щоб можна було урізноманітнити трохи галерею. Зараз я мислю більше сетами, щоб потім ще на OnlyFans викласти. Тобто маю вже доволі налагоджений процес, який постійно вдосконалюється.

«Було би класно знати, що поліція не ввірветься, не забере мої іграшки й не притягне до суду»

У нас є загальна домовленість, що фото, які ми робимо, – це не порнографія. Але щоб ми надсилали фото на погодження – порно це чи не порно – такого я не пам’ятаю. Я не знаю, що інші дівчата надсилають чоловікам і на які суми.

Загалом у нас у законодавстві й у суспільстві дуже розмиті поняття про те, що вважається порно, а що еротикою, тому орієнтуємося здебільшого «за відчуттями».

Закон України «Про захист суспільної моралі» визначає порнографію, як «вульгарну і непристойну фіксацію статевих актів, показ геніталій, процесу сполучення, малюнків з натури, які не відповідають етичним правилам, ображають людську гідність, спонукаючи негідні інстинкти». В Україні заборонене виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних матеріалів. За поширення навіть власних оголених фото в соцмережах можна сісти у в’язницю.

Водночас еротичний контент (кіно, реклама, друковані видання), який «спрямований на досягнення естетичного ефекту, орієнтований на дорослу аудиторію, не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти, не є образливим», дозволений до обігу. Він не повинен бути доступний особам молодше 18 років.

Ми трохи форсили петицію про легалізацію порнографії, тож раді, що вона набрала потрібну кількість голосів. Просто це демонструє, що в суспільства є певний запит на зміни. Якщо говорити про мене, то наразі порно не особливо цікавить, тому що я поки не збираюся в ньому зніматися. Але було би класно, якби я могла спокійно створювати контент для OnlyFans і знала, що до мене в якийсь прекрасний момент не ввірветься поліція, не забере мої іграшки й до суду не притягне за мої фотки.

У березні 2021-го поліція викрила львів’янку, яка продавала свої оголені фото в Telegram-каналі, їй загрожувало до семи років позбавлення волі. А в червні 2022-го до трьох років позбавлення волі й 12 тисяч гривень штрафу за продаж оголених фото в Полтаві засудили харків’янку. Жінка завантажувала в Telegram-канали свої інтимні фото та продавала доступ до цих каналів чоловікам. Доступ коштував 300–500 гривень.

У травні 2020-го правоохоронці в Києві відкрили справу проти дівчини, яка розміщувала свої фото на OnlyFans. Поліцейські тричі робили «контрольні закупівлі» на 330, 930 і 972 гривні. На цих матеріалах «дівчина зображує в різних позах своє голе тіло й статеві органи», ішлося в матеріалах справи. Блогерку звинуватили у виготовленні й збуті порнографічних матеріалів.

Петицію про легалізацію порно в Україні підписали понад 25 тисяч людей, тобто вона набрала необхідну кількість голосів і буде направлена на розгляд Офісу президента. Автор петиції наголошує на тому, що заборона на порнографію породжує корупцію, адже законодавство чітко не визначає, що саме можна вважати порнографією, а що еротичним контентом, який є дозволеним.

«Була величезна кількість випадків, коли дівчат засуджували саме за еротику за статтями порнографії. Навіть на юридичних консультаціях юристи говорять, що від того, чи дати хабара, залежить, як правоохоронна система трактуватиме законодавство», – писав автор Тарас Сіромський.

Сам концепт того, що я не можу знімати певні частини свого тіла в певних ракурсах, тому що мені це заборонила держава, виглядає дещо по-дурному. Адже моїх прав ніхто не порушує, я роблю це зі своєї волі, удома, на свій телефон. Мене ніхто ні до чого не змушує. І я не розумію, чому не можу спокійно цим займатися. Є досить багато контенту, який я могла би створювати, але це, на жаль, не легально.

«З’явилися шахрайки, які використовували наш тег, але не були частиною руху»

Кінець березня й початок квітня – це був той період, коли з’явилося багато обманщиків. Точніше, це були дівчата, які використовували наш тег, але вони не були частиною руху й під виглядом «Теронліфанс» збирали гроші на свої особисті картки.

Було таке, що чоловік написав мені з уточненням, чи справді одна дівчина є в нашому русі. Я перевірила, з’ясувала, що це дівчина не з «Теронліфанс», сказала йому про це й подякувала за пильність. А він у відповідь: «Та якби ж то!»

Виявилося, що він уже відправив їй гроші, до того ж доволі велику суму – 10 тисяч гривень. Каже, напився, піддався бажанню, що «це все так не правильно». Говорив, що йому прикро, що нам «доводиться цим займатися», а сам він просто піддався спокусі. А далі взяв і кинув на рахунок притулку, з яким ми запартнерилися, 20 тисяч гривень. Я кажу: «Хтивки хочете ж отримати?» А він: «Ні, мені це для очищення совісті». Я його ще сама вмовляла взяти таки хтивки й сказала, що мій директ відкритий для нього, якщо передумає. Але він так і не передумав.

«Мої фото стали для нього антидепресантом після відбиття атаки»

90% моїх донатів – це люди, які повертаються вдруге, втретє, словом, неодноразово. Залучати нових набагато важче, ніж працювати з тими, хто постійно донатить, хто тебе вже обрав. Але я пробую. Нещодавно от робила день для новеньких з умовою, що якщо вперше донатиш, то тобі плюс одна хтивка.

Щодо регулярності, то більшість людей, звісно, не приходить щодня з новим донатом. От раз на місяць їм умовно зарплатня прийшла – і вони йдуть до мене по хтивки. Але є чоловік, який кожен ранок починає з того, що донатить 500 гривень і просить від мене фото. І таке буває.

Ще є один хлопець, який дуже активно донатить, із ЗСУ. Каже, що хто би міг подумати: мої фото стали для нього найкращим антидепресантом після відбиття атаки.