Власний досвідЯ переїхав до Голлівуду і зняв фільм із номінантом на «Оскар»
Український режисер Євген Ножечкін – про переїзд до США, співпрацю з Jay-Z і фідбек від режисера «Залізної людини»
Євген Ножечкін – український режисер, який працює у США. Чотири роки тому він переїхав до Лос-Анджелеса і взяв псевдонім «Дженсен Ноен». За цей час він встиг попрацювати з Jay-Z та Аріаною Гранде. Зараз Ножечкін готується до прем’єри повнометражного дебюту. У фільму «Передчуття» ключову роль виконав номінант на «Оскар» Ерік Робертс. Режисер розповідає The Village Україна, як це – знайти своє місце в Голлівуді.
Євген Ножечкін
(Дженсен Ноен)
режисер фільму «Передчуття»
Вимовити ім’я «Женя» для американців чомусь дуже складно. Ще перший продюсер, із яким я починав тут працювати, порадив взяти псевдонім «Дженсен».
Прізвище Ножечкін ніхто взагалі вимовити не міг, тому я скоротив його – залишив перші дві й останні дві літери. Вийшло «Дженсен Ноен».
«Передчуття»
Рік: 2018
Жанр: психологічний трилер
Режисер: Дженсен Ноен
У ролях: Ерік Робертс («Потяг-утікач»), Нік Бейтман («Бомж із дробовиком»), Джон Едвін Райт («День незалежності»)
Усе моє дитинство було пов’язане з музикою. Досить рано в мене з’явився перший музичний гурт, згодом я встиг пограти ще у кількох колективах. Найбільш відомий із них – Down & Dirty. У цьому проекті ми працювали з Денисом Шафоростовим, який пізніше став фронтменом американського гурту Asking Alexandria.
Музика була можливістю реалізовуватися у творчості, але трохи пізніше я відкрив для себе кіно. Це було велике відкриття: візуальне медіа давало значно більше можливостей для того, щоб розповідати історії. Щойно в мене з’явилася камера, у 19-20 років, я почав знімати кліпи для своїх гуртів. Це була епоха до YouTube – ми знімали класні штуки, але платформи для цього не було.
Вихід на аудиторію з’явився трохи пізніше: я зняв кліп для Down & Dirty на трек Move It, і він набрав більше мільйона переглядів. Завдяки цьому нам запропонував контракт американський лейбл Sumerian Records, який здебільшого працює у жанрі прогресивного металу. Новий альбом ми поїхали записувати до США.
У 2013 році я прилетів до Лос-Анджелеса і зняв перший кліп. Усі залишилися задоволеними результатом, за кілька місяців мене запросили знову. Перша подорож до США стала одкровенням: я побачив, наскільки розвинена у країні музична індустрія і наскільки багато тут можливостей втілювати в життя свої ідеї. Знаю, що за останні роки в Україні значно розширилася градація музичних стилів, а робити якісну музику стало простіше. Але тоді ситуація була інакша.
Оскільки мене вже знали як режисера кліпів, одразу почали надходити нові пропозиції роботи. Наприклад, був запит від Roadrunner Records – це лейбл, який співпрацює із Slipknot i Nickelbаck. Вони шукали режисера, який міг би знімати кліпи для молодих рок-гуртів. Водночас я продовжив працювати в Україні як кліпмейкер: до прикладу, зняв відеороботи для гуртів «Руки вверх» і «Ленинград».
На початку 2014 року я приїхав до США і спробував пожити тут кілька місяців. Але врешті все закрутилося, ми з дружиною зробили візи і переїхали до Сполучених Штатів. Відтоді я працюю у Лос-Анджелесі.
Ми з партнером Семом Малко відкрили компанію Scissor Films. Наша спеціалізація – продакшн і постпродакшн. Зокрема, відповідаємо за монтаж і візуальні ефекти. Ми встигли попрацювати з Jay-Z, The Weeknd, Future, Аріаною Ґранде і Брайсоном Тіллером; для Тіллера я буду знімати фільм до виходу його нового альбому.
Наприклад, кліп Kill Jay-Z – це дуже непроста робота. Грубо кажучи, треба бути в американському контексті, щоб зрозуміти, що хотів сказати автор. Це свідомо простий кліп, але він викликав великий резонанс. Jay-Z не був на зйомках, але чітко пояснив, що хотів би побачити – і ми втілили це в життя.
«Гамбіт» – це короткометражка, яку ми зняли з другом Ніком Бейтманом. Це дуже крутий чувак, він спілкується з усіма зірками, пов’язаними з YouTube та Instagram. Ще до цього Нік проходив кастинг на роль персонажа коміксів Marvel: дійшов до фінальних стадій відбору, але врешті студія обрала Ченнінґа Тейтума. Та йому настільки сподобався персонаж, що він вирішив зняти про нього короткий метр. Ми зняли фільм за одну ніч під мостом у центрі Лос-Анджелеса – без жодних дозволів. Просто хотіли зняти прикольне відео, але отримали багато фідбеку – від таблоїда TMZ, наприклад.
«Я подзвонив продюсеру і сказав, що треба знімати фільм»
Лос-Анджелес – це місто, яке живе кіноіндустрією. У цій сфері працює дуже багато людей. Тут особлива енергія – усе мотивує, щоб ти зняв свій фільм. І що більше часу тут проводиш, то більше розумієш, що це реально. Це не просто, але точно більш реально, ніж в Україні.
Я старався не сидіти без діла: коли не працював, відвідував майстер-класи і зустрічі. На одному з таких івентів познайомився з режисером Джошуа Колдвеллом, який сам зняв фільм під назвою «Негатив». Він працював із обмеженим бюджетом, витратив майже рік часу, але врешті його робота видавалася справжнім фільмом. Це було велике натхнення для мене: після зустрічі я подзвонив своєму продюсерові Сему і сказав, що треба знімати кіно.
Ми почали шукати сценарій. Знайшли хороший варіант в австралійського сценариста: першочерговою, певна річ, була історія, але це ще й мав бути сценарій, який можна було б зняти.
Загалом підготовка фільму зайняла близько двох років. Певний час ми переписували сценарій і шукали інвесторів. У США є багато людей, готових вкладати гроші в кіно, але всі вони хочуть працювати з успішними режисерами; нехай навіть ти зняв фільм за два долари і продав за десять – це вже успіх. На жаль, мало хто дивиться на талант режисера, більше уваги приділяють тому, чи маєш ти комерційний потенціал. До того ж оцінюють досвід саме з повнометражними фільмами – нікого не цікавить, що ти знімав раніше рекламу чи кліпи.
Мені подобаються блокбастери, але інтелектуальні – як фільми Крістофера Нолана, Девіда Фінчера і сестер Вачовскі. Це візуально красиві фільми, з безліччю технологічних фішок. Але першочергова у них завжди історія. Цей шлях мені також близький.
У певний момент ми вирішили, що треба знімати фільм власними силами, тобто без зовнішньої підтримки. З огляду на це, у нас було на знімальний процес лише три тижні. Це суперстислі терміни. Зазвичай такі фільми знімають принаймні кілька місяців. Після цього ще 7-8 місяців ми дознімали маленькі фрагменти.
Найбільшим викликом були саме стислі часові межі. Раніше я працював із чужим матеріалом, здебільшого – з великими лейблами. Якщо щось не виходило, ми просто виходили за межі часу i бюджету. Коли ж ти знімаєш сам, то сам за все відповідаєш. Це великий стрес: доводилося йти на компроміси, знімати простіше, ніж я хотів.
Якби це був студійний фільм, він повинен був вийти ще торік. Але, оскільки це був наш проект, ми дозволили собі відкладати дату прем’єри. Через це ми й інакше виписували маркетингову стратегію фільму: вирішили зробити ставку на просування у соцмережах, а вже тоді показувати його дистриб’юторам.
Ще кілька років тому дистриб’ютор визначав долю фільму. Було два варіанти: або вихід у прокат, або реліз на DVD. Тепер автори фільмів можуть ставити свої вимоги. До того ж із появою цифрової дистрибуції на кшталт Netflix каналів для контакту з аудиторією стало значно більше.
«Це робота, за яку мені не соромно»
«Передчуття» – це історія про письменника, який підозрює молоду дружину в зраді і вирішує перевірити її вірність. Мій фільм кардинально відрізняється від усього, що я робив раніше.
Можливо, якби я починав цей проект зараз, не наважився б знімати саме трилер. Екшн і горор знімати легко, там не потрібна зразкова акторська гра, все можна списати на жанр. Своєю чергою, у трилерах актори повинні грати бездоганно. Досягнути ідеального результату тут набагато складніше, ніж у будь-якому іншому жанрі.
Я не міг уявити, що це буде настільки складно. Робота з акторами найвищого рівня – це зовсім інше. Наприклад, роль найкращого друга головного героя у «Сприйнятті» виконує номінант на «Оскар» Ерік Робертс – брат Джулії Робертс.
Через обмеження у бюджеті ми могли дозволити собі тільки одне гучне ім’я у списку акторів. Розглядали спочатку варіант із Джонатаном Бенксом із «Пуститися берега». Але виникли проблеми із графіком зйомок, він був зайнятий на іншому проекті. Коли Робертс прийшов на table read (першу зустріч, на якій усі актори вперше читають свої ролі – ред.), він влучив прямо у ціль зі своїм баченням персонажа.
Із Робертсом під час зйомок не було жодних проблем. Зі свого досвіду знаю, що зірки такого рівня можуть лінуватися виходити на ще один дубль, але він увесь час пропонував себе. Ерік уже не молодий хлопець, але в нього багато енергії. За останні кілька років він знявся у кількох другорядних фільмах; це були прості ролі, я навіть хвилювався, чи він ще у формі. Але він проявив себе як справжній професіонал.
Чи задоволений я кінцевим результатом? Так, це робота, за яку мені не соромно. Показовим для мене став фідбек від дуже крутого режисера Шейна Блека – його фільм «Залізна людина 3» заробив у прокаті більше мільярда доларів, ще він писав сценарії фільмів «Останній бойскаут» і «Смертельна зброя». Це наш хороший знайомий, ми влаштували показ нашого фільму у нього вдома.
Я попросив його бути максимально відвертим. Коли ми переглянули стрічку, Шейн запитав, який у фільму бюджет. Коли він припустив, що стрічка коштувала 5 млн, ми сказали йому, що насправді вона коштувала у рази менше. «У мене були певні зауваження, але я в шоці від того, що ви зняли фільм за такі гроші. Тільки не кажіть нікому, скільки він коштував! Спочатку продайте його дистриб’ютору, а тоді подавайте це як історію успіху», – сказав нам Блек. Одне слово, ми не сумніваємося, що цей фільм окупиться.
У Лос-Анджелесі я підтримую зв’язки із Любомиром Левицьким. Він зняв в Україні «Штольню» і «Тіні незабутих предків», а зараз готується знімати першу стрічку у США. Ми не були знайомі в Україні, але певний час спілкувалися у мережі. В Україні чомусь є така історія, що люди в тусовці не діляться досвідом, тримаються осторонь. Тут усе зовсім інакше: усі допомагають одне одному, радяться постійно. Я зараз допомагаю йому, він – мені. Наприклад, він допоміг нам із першим трейлером «Передчуття».
«Будь як вода»
Я хотів би у майбутньому зосередитися на кіно. Наразі ми з партнером паралельно працюємо з продакшном, але у мене вже є сценарій ще одного фільму. Хочу одразу перейти до наступного проекту.
Чи розглядаю я можливість повернення до України? Так, звісно. Сподіваюся, я зможу показати «Передчуття» на цьогорічному Одеському міжнародному кінофестивалі – зараз ми ведемо про це перемовини.
У мене багато друзів на батьківщині. Зокрема, близький друг і улюблений оператор Юрій Король, який зняв «Кіборги», «Сторожову заставу» і «Незламну». Тож я стежу за українським кіно, спілкуюся з людьми з індустрії.
Головне – мати чітке уявлення про те, чого ти прагнеш. Це банально, але працює. Якщо хочеш, наприклад, зняти фільм чи відкрити свій бізнес, то це треба чітко для себе визначити. Наступний етап – зрозуміти, що кожного дня у тебе є 12 годин, протягом яких можна щось робити. Тож цей час варто спрямувати на те, щоб крок за кроком втілювати мету в життя.
Коли я концентруюся, чітко формулюю наступне завдання. Наприклад, коли я почав знімати фільм, майже відмовився від пропозицій знімати кліпи. Інакше підготовка стрічки в мене зайняла б не два роки, а сім.
Ще одна порада – не боятися адаптуватися. Багато людей, які приїздять до США, насправді залишаються вдома – цей радянський менталітет часто залишається. Як на мене, треба бути відкритим до нового. «Я звик жити так, мене так виховували», – для мене це не аргумент. Чому б не спробувати щось нове? У японців є прекрасна приказка – будь як вода. Я намагаюся постійно дотримуватися цього принципу.
Власне, для цього я й вирішив взяти псевдонім: я не відмовляюся від свого коріння, але роблю так, щоб зі мною було простіше спілкуватися. Урешті, у 90% професійних ситуацій усе побудовано на спілкуванні. Люди, які приїздять до США з України, мають із цим проблеми – і не тільки через мовний бар’єр. Як правильно комунікувати з людьми – я теж до цього досить довго йшов. Треба не йти напролом, руйнуючи все перед собою, а шукати шляхи, як свого можна досягнути плавно. Це не означає, що треба зраджувати свої принципи. Ні, просто треба шукати можливості реалізувати те, що ти задумав.
