СИТУАЦІЯ. Ви влаштовуєтеся на роботу у велику корпорацію, успішно проходите першу співбесіду з ейчаром, другу – з керівником вашого відділу, але, замість очікуваного оффера, отримуєте запрошення пройти перевірку на поліграфі. Чи означає це, що ви викликаєте недовіру в роботодавця? Чи пройдете ви перевірку, якщо схильні дуже сильно хвилюватися у стресових ситуаціях? Розбираємося, як працює поліграф, навіщо його застосовують перед працевлаштуванням і чи дійсно він виявляє брехню.

Євген Красюк

директор HR-Security

Як працює поліграф

Поліграф – це медико-біологічний прилад, який реєструє психофізіологічні реакції, що виникають у відповідь на певні стимули – запитання. В окремих випадках це можуть бути також картинки, предмети з місця події. Коли людина чує питання та відповідає на них, поліграф реєструє психофізіологічну реакцію.

Перевірка на поліграфі – це процедура з чітким алгоритмом, яка складається з таких основних етапів:

  • Підготовчий етап – поліграфолог вивчає інформацію про людину або подію.
  • Передтестова розмова – поліграфолог обговорює з людиною правила та запитання, людина дає добровільну письмову згоду на перевірку.
  • Перевірка на поліграфі.
  • Міжтестова бесіда – у залежності від результатів і реакцій людини, поліграфолог уточнює деталі.
  • Післятестова бесіда – підбиття підсумків тестування

Під час перевірки на людині закріплюють датчики, що реєструють зміну її стану. Технічно це влаштовано так:

  • Два пневмографи, що фіксуються на грудях, реєструють зміну частоти й глибини дихання (грудне та діафрагмальне).
  • Тонометр реєструє зміну кров’яного тиску та пульсу.
  • Датчики на руках і ногах реєструють скорочення м’язів.
  • Гальванометри на пальцях реєструють зміну електричного спротиву шкіри, що змінюється під час потовиділення.

Перевірка на поліграфі може відбуватися лише з письмової добровільної згоди. Заборонено ставити питання особистого характеру: про політичні погляди, віросповідання, орієнтацію тощо. Навіть якщо роботодавцю дуже цікаво про це дізнатися, людина має право відмовитися відповідати.

Як поліграф визначає брехню

Різні дії та ситуації в житті людини певним чином відбиваються на її нервовій системі. Події, які мають важливе значення для людини, або дії, за які може наступити покарання чи кримінальна відповідальність, залишають по собі найяскравіший емоційний слід. Коли під поліграфом людина бреше про те, що не вчиняла певні протиправні дії, у неї виникає сильна емоційна реакція, хоче вона цього чи ні. У нашому тілі немає органа, що відповідає за брехню. Але коли людина бреше, приховує або викривлює інформацію, у неї виникає когнітивний дисонанс: вона знає, що вкрала у свого начальника гроші, але каже, що цього не було. Під час відповіді виникає емоційна реакція, яку реєструє поліграф.

Проте тут можливі нюанси. Уявімо, що з кабінету керівника зникла 1000 гривень. Під час перевірки поліграфом людину питають, чи причетна вона якось до цього. Вона відповідає, що ні, а поліграф реєструє реакцію, яка свідчить про брехню. Людина дійсно нічого не крала, але за пів години до крадіжки була в кабінеті керівника та бачила ці гроші на столі. Тому у відповідь на питання – у неї виникає хвилювання. Професійний поліграфолог обговорює цю реакцію та правильно фокусує свої наступні запитання, адже людина може виконувати різні ролі в події: сама вкрала, стояла поруч, бачила, як хтось це робить. А, може, людина не мала взагалі жодного стосунку конкретно до цієї крадіжки, але брала участь в іншій, тому під час запитання про крадіжку в організмі виникла психофізіологічна реакція.

А може бути протилежна ситуація. Якщо, наприклад, у досвідченого грабіжника, для якого це звичний спосіб життя, запитають, чи крав він щось 15 лютого, він може навіть не згадати цього й не відреагувати емоційно.

Ефективність перевірки з поліграфом багато в чому залежить від професійності поліграфолога

Саме тому ефективність перевірки з поліграфом багато в чому залежить від професійності поліграфолога. Усіх поліграфологів об’єднує три речі: назва професії, наявність робочого інструменту – поліграфа – і те, що вони ставлять запитання. Але кожен працює так, як його навчили, використовує свої методи, у цьому полягає специфіка.

Перевірка на поліграфі – це процес, що має чітку структуру та алгоритм. Якщо дотримуватися його, мати багато практичного досвіду, на виході професіонал отримує інформацію з високим рівнем правдивості. Якщо ж поліграфолог порушує алгоритм, пропускає якісь елементи, нехтує методиками запитань, певність отриманої інформації сильно знижується. І тоді людину, яка в чомусь винна, можуть виправдати або, навпаки, звинувачують того, хто не має жодного стосунку до порушення. Тому дехто вважає, що поліграф неефективний.

Що запитують на співбесіді з поліграфом

Зазвичай людину перевіряють на благонадійність: запитують, чи зловживає вона наркотиками, алкоголем, чи має ігроманію, чи крала на попередньому місці роботи, чи підробляла документи, чи працювала на конкурента, чи брала / давала хабарі, чи зливала інформацію попередньої компанії тощо. Тобто досліджується бекграунд кандидата.

Один і той самий висновок поліграфолога різні компанії оцінюють по-різному. Наприклад, в IT роботодавця зазвичай не хвилює, що кандидат вживає наркотики, але на виробництвах – це дуже важливий критерій. Декого не турбує навіть те, що працівник краде гроші чи бере хабарі, якщо він приносить компанії більше користі, ніж збитків.

Якось до нас звернулася компанія, яка хотіла перевірити кандидатку на посаду головного бухгалтера. Це була жінка зі сталевими нервами, яка на диво сильно розкрилася під час бесіди з поліграфологом. За дві години перевірки вона показала себе мало не як героїня фільму «Бухгалтер на мільйон». Але в кінці виявилася незначна реакція на питання про цілі працевлаштування. Поліграфолог почав ставити уточнювальні запитання й виявилося, що вона була «засланим козачком».

Перевірку поліграфом проводять не тільки під час співбесід, а й коли в компанії трапляються крадіжки, витоки даних, підозра на корупцію, ризикові дії працівників. Співробітників окремих посад можуть перевіряти раз на рік чи пів року. Це дозволяє зменшити кількість людей у компаніях, які становлять ризик і приносять шкоду.

Найчастіше до нас звертається будівельний бізнес, агробізнес, банки, різні виробництва, IT-компанії, охоронний бізнес, елітні мережі магазинів. Також багато людей перевіряють домашній персонал перед прийняттям на роботу, зокрема нянь для дітей і водіїв. Є компанії, які відкрито працюють із поліграфом і не приховують це, а є компанії, які не афішують, що використовують цей метод, бо бояться реакції ринку.

Чи може сильне хвилювання вплинути на результат

Під час перевірки ставлять різні запитання: контрольні, релевантні, нейтральні та інші. Якщо людина просто хвилюється через сам процес, то реакція на контрольні запитання може бути більшою, ніж на релевантні, які стосуються безпосередньо теми перевірки. Досвідчений поліграфолог це помітить і не сплутає просте хвилювання з реакцією організму на брехню. До того ж, існують техніки, що допомагають заспокоїти людину та привести її в нормальний стан.

Передтестова й міжтестова бесіди – дуже важливі. Завдання поліграфолога – пояснити, як буде відбуватися перевірка, акцентувати на тому, що мається на увазі під причетністю до чогось (можна робити це, стояти поруч або навіть випадково побачити) – усе це робиться для того, щоб невинну людину заспокоїти, а винну, навпаки, привести в напруження й дати зрозуміти, що немає шансів збрехати.

Чи можливо обманути поліграф

Є спеціальні техніки, як обманути поліграф. Люди читають про це в інтернеті й намагаються випробувати. Найпопулярніший і найпростіший спосіб – не виспатися. За правилами, не можна проходити поліграф, якщо людина мало спала вночі, бо організм некоректно реагуватиме на стимули. Але професійний поліграфолог помічає це за 5–7 хвилин і може зупинити перевірку.

Хтось намагається вживати різні препарати, розв’язувати якісь задачі в голові та переноситися в іншу реальність або просто крутиться на стільці, щоб не дати поліграфологу записати чіткі реакції. Професійний поліграфолог може вчасно це зупинити або припинити процедуру.

Анна-Марія Сабов

HR-Director

Поліграф не є самостійним методом відбору й оцінки кандидата на посаду. Зазвичай його використовують навіть не під час самого відбору, а вже на першому місяці роботи новачка. Процедура тестування вартісна і складна – у першу чергу, психологічно для того, кого тестують. Тому компанії зазвичай спочатку хочуть упевнитися, що новий співробітник їм підходить за професійними та особистісними якостями, а потім додатково запрошують пройти поліграф.

Перевірка на поліграфі не замінює співбесіду. Співбесіда визначає відповідність кандидата критеріям для виконання роботи: чи достатньо він експертний і чи його внутрішні переконання не йдуть у розріз із корпоративними стандартами поведінки в компанії. Ціль тестування на поліграфі – переконатися, що майбутній співробітник «безпечний» і не принесе своїми нечесними намірами шкоди компанії.

Зазвичай на поліграфі перевіряють співробітників, які працюють із конфіденційними даними компанії та мають доступ до важливої інформації. Наприклад, таким даними можуть бути контакти й зарплати співробітників, фінансова звітність тощо. Та рідко в яких компаніях заведено тестувати, наприклад, менеджерів із продажу (хоча в них є доступ до даних усіх клієнтів і партнерів). Можливо, це через те, що зазвичай менеджерів із продажу цілий відділ у компанії, вартість підбору й заміни не дуже високі, відповідно – немає сенсу ускладнювати процедуру.

Ціль тестування на поліграфі – переконатися, що майбутній співробітник «безпечний» і не принесе своїми нечесними намірами шкоди компанії

Кандидати в банківську, фінансову, інвестиційну та IT-сфери найчастіше піддаються тестуванню на поліграфі.

Особисто я не підтримую використання поліграфа під час співбесід. Як одна із додаткових методик на адаптаційному періоді чи під час стажування для обраних посад – це можна зрозуміти. Але як елемент підбору – не вважаю його валідним. Якби це було так, то всі компанії наймали б просто чесних людей і не зважали на професійні якості. Але критеріїв у роботодавця значно більше.

Також використання поліграфу свідчить про певний тип культури компанії – не повна довіра своєму персоналу, а бажання контролювати та передбачити його дії.

Як відбувається перевірка

Я проходила перевірку на поліграфі на посаду директора з персоналу. Це означає, що в мене є доступ до всіх даних співробітників, а оскільки я ще й топменеджер, то і до фінансових даних проєкту. Компанія хотіла перестрахуватися в моїй сумлінності, і це її право. Моє ж право – прийняти або не прийняти таку умову. Мене попередили заздалегідь на одному з етапів відбору, що на адаптаційному періоді буде така процедура.

Мені пощастило мати поліграфолога з розвиненим емоційним інтелектом, тому дискомфорту я майже не відчувала

Мені пощастило мати поліграфолога з розвиненим емоційним інтелектом, тому дискомфорту я майже не відчувала. Сама процедура складалася з трьох частин: бесіда на загальні теми, перевірка певних відомих фактів біографії, тестова перевірка моїх фізіологічних показників, наприклад, потрібно було казати неправду на очевидні речі, на кшталт мого імені чи дня тижня. Далі було кілька блоків запитань щодо того, чи не розголошувала я особисті дані співробітників, чи з власної волі прийшла працювати в цю компанію, чи є в мене алкогольна залежність, чи граю я в азартні ігри, чи маю непогашені кредити.

Потрібно було не робити різких рухів, відключити телефон, а до самої процедури – не пити кави за кілька годин і не вживати медикаменти.

Щодо інтерпретації, то я не бачила свого звіту, але коли поліграф проходила членкиня моєї команди, я впевнилася, що пристрій дійсно фіксує певні моменти тривоги, але спеціаліст уміє їх правильно трактувати, щоб вони не виявилися негативними індикаторами.

Марія Куликова

координаторка проєктів

Я влаштувалася на роботу в керівну компанію великого холдингу, що належить одному з українських олігархів, на позицію асистента фінансового директора. Я так розумію, саме посада, яка передбачає доступ до закритої фінансової інформації, стала причиною перевірити мене на поліграфі. Ще до поліграфа, я пройшла кілька етапів співбесіди: спочатку бесіда з ейчаром, потім тести з ейчаром, потім я поспілкувалася із самим фінансовим директором. Він сказав, що його все влаштовує, але потрібно ще пройти перевірку служби безпеки. На той момент я навіть не задумувалася, чи можу від цього відмовитися, тому просто погодилася. Окрім цього, мені ще надіслали купу документів, які потрібно було заповнити: з інформацією про батьків, попередні місця роботи й навчання тощо.

На поліграфі мене перевіряли два чоловіка – на вигляд, колишні поліцейські. Один із них був доволі приємний у спілкуванні та здався мені сучаснішим, а другий – типовий працівник поліції. Мені пояснили, що повзунок буде записувати, наскільки я нервуюся. При цьому один із них намагався жартувати, інший – був серйозний, типу хороший і поганий поліцейські.

Мене запитували, чи вживаю я наркотики та алкоголь, про зв’язки на попередніх місцях роботи, чи немає в мене зв’язків, які могли б зашкодити комусь із компанії. Я розповіла, що мій дядько – журналіст, і мене запитували, чи не зможе це якось нашкодити компанії. Періодично вони сміялися з того, що поліграф реагує некоректно та не записує мої коливання, і казали, що видно, що я лінгвістка, бо відповідаю дуже нечітко на всі запитання. А я вважаю, що просто давала відкриті відповіді так, як я це бачу.

Один із них намагався жартувати, інший – був серйозний, типу хороший і поганий поліцейські

Перевірку я пройшла та пропрацювала в цій компанії майже 2 роки.

Мені здається, що такі перевірки – це пережиток совка, не думаю, що вони потрібні на посаду асистента директора. Можливо, для позиції фінансового директора це й має сенс. Я знаю, що більшість олігархічних структур вимагає перевірок із поліграфом, до того ж, не тільки на етапі співбесіди, а й періодичних – раз на пів року чи раз на рік співробітники мають постійно проходити поліграф, бо в них є доступ до дуже важливої інформації.