У рубриці «Ділова етика» The Village Україна намагається розв’язувати суперечливі питання, які виникають у робочому процесі.

Ситуація: на роботі кажуть, що ваші ідеї для проєктів не переконливі й узагалі слабкі. Удома мама критикує вашу роботу й розповідає про успішного сусіда, який уже купив машину. З’ясовуємо, як реагувати на критику та коли її варто приймати, а коли ні.

Ілля Полудьонний

психолог, сертифікований гештальт-терапевт, співзасновник платформи психотерапії онлайн Trietfield

Що таке критика

Критичність – це сфокусована увага на деталях. Ми критично ставимося до чогось, коли розглядаємо це з різних боків. Насправді з погляду психології критику потрібно розуміти як певний потік зворотного зв’язку, який повинен коригувати інформаційне тло. Мій дідусь був ракетником і наводив такий приклад: коли ракета відхиляється від курсу, то датчики за допомогою зворотного зв’язку показують, що вона летить неправильно. Тоді курс ракети регулюють і вона знову летить прямо. Тому завдання критики – формування зворотного зв’язку. Це потрібно для того, щоб ракета летіла лише вперед.


Інститут критики в Україні погано розвинений. У країнах Заходу критики мають певний статус, цим людям довіряють. І, власне, самого критика теж можуть критикувати. Це інститут взаємного контролю. А в нас критика – це право говорити все, що завгодно. Тому й сприймати її важко, хоча потрібно.

Критика і зворотний зв'язок – те саме?

Будь-яка критика – це зворотний зв’язок, але не завжди зворотний зв'язок є критикою. Бо критика передбачає велику компетенцію людини, яка її висловлює. Вона завжди наповнена професійним поглядом, виваженим і продуманим. Мені здається, що можливість давати зворотний зв'язок має право кожен. А ось у критиці не може звучати формулювання на кшталт «ти мудак», це буде зворотним зв’язком.

Хейт – це теж зворотний зв'язок, але не критика. На нього можна не реагувати, але масштаб хейту може показувати, що щось не так, і він має значення.

Як сприймати критику

Є лайфхак, коли варто приймати критику. Він містить три складові. По-перше, ви маєте бути впевнені, що людина, яка критикує, достатньо компетентна у цьому питанні. Ви точно знаєте, що її критика обумовлена професіоналізмом, і наділяєте цю людину правом критикувати. По-друге, критикуючи, вам бажають добра, і ви в цьому не сумніваєтесь. Критику використовують як інструмент для вдосконалення. І, по-третє, вас критикують у такій формі, яка для вас прийнятна. Усі ці три правила повинні діяти одночасно. Але переважно, коли ці моменти сходяться, ми не сприймаємо критику як критику, а як підтримку чи пораду. Якщо хоч один із пунктів не працює, важко сприйняти критику з боку інших. Наприклад, людина може бути професіоналом і бажати вам добра, але критикує вас у садистській формі. І річ навіть не у словах, а в тому, як це звучить: тон може бути пихатим і зневажливим. Приклад – фільм «Одержимість» про барабанщика і його вчителя, який висловлює критику насильно. Тут потрібно коригувати спосіб, у якому її доносять, тож варто пояснити: мені важлива ваша думка, але форма критики мене зачіпає, вона мені не приємна.

Або, наприклад, наші батьки: вони точно нас люблять і критикують у прийнятній формі, водночас не є професіоналами у тому, що критикують.

Та проблема в тому, що цей лайфхак не можна застосувати у всіх випадках. Якщо ви щось публікуєте у соцмережах і вам прилітає тисяча коментарів, то важко буде перевірити компетенції кожного коментатора. Але в цьому й суть, що сучасний світ досить агресивний і в багатьох людей є вільний доступ до критики, тому конструктивний зворотний зв'язок легко втратити.

Анже Єреб

креативний директор BBDO Ukraine

Мені як креативному директору часто доводиться критикувати чужу роботу. Працювати з критикою завжди важко, тому що ми намагаємося не псувати стосунки з колегами та партнерами. Але менеджмент і управління вимагають корекції процесів і поведінки для поліпшення результатів.

Критика – це комунікація, двосторонні стосунки. Тому коли людина готова приймати критику, все йде гладко і прекрасно. Якщо ж ні, потрібно бути дуже дипломатичним, не принциповим, якщо важливо, щоб вашу думку почули. Критика не повинна стосуватися особистості, вона має бути конкретною та прив’язаною до результату роботи.

Критика зазвичай має негативний характер, тому варто не забувати хвалити чужу роботу і своїх працівників. Часом критику не сприймають як критику, а як спільний пошук нових можливих рішень. Наприклад, робота − картинка, лого чи сценарій − вийшла класною, але автор трохи відійшов від стратегічного повідомлення. Ідея не є настільки сильною, щоб цей відхід від стратегії був виправданий. Або ідея виконує всі поставлені завдання, але не викликає достатньо сильних емоцій, і над цим потрібно ще попрацювати.