Про добробут громади, свідомий бізнес, нові локації й виклики війни поговорили з маркетинговим директором заміського комплексу «Уліс» Максимом Виноградним.

«Уліс» – заміський комплекс у селі Дудки на Київщині, де пропонують «слухати тишу, а чути себе». 

 

 

Нові завдання для проєкту

«Уліс» – це чудове місце, щоб побути із сім’єю чи наодинці. Але аудиторія, яка їздить до нас, змінюється, і нам треба пам’ятати про це. Тепер ми є хорошим місцем не лише для відпустки, а й для психосоціального відновлення військових», – розповідає Виноградний. 

Ми писали про перший пілотний кемп із відновлення ветеранів, а нещодавно закінчився вже третій заїзд. У команді кажуть, що цей напрям планують масштабувати.

 

 

Зараз «Уліс» працює також над доступністю й безбар’єрністю локації. Наразі в Дудках будують перший інклюзивний будинок. Щоб зробити його комфортним, команда радилася з лідерами ГО «Група активної реабілітації» Уляною й Віталієм Пчолкіними. Безбар’єрними також будуть кілька номерів у готелі на новій локації «Улісу» у Ворохті.

У планах «Уліс» – зробити доступним і ліс, але це непросте завдання, бо прокласти асфальтовані доріжки – це суперечити концепції комплексу. Для того, щоб люди на кріслах колісних могли гуляти лісом, думають закупити спеціальні крісла колісні-позашляховики. 

Мрія «Уліс» — працювати у свідомому суспільстві, де відповідально ставляться до ведення бізнесу, не лише готельного. Реагувати на актуальні запити й реально підтримувати людей, які цього потребують. І йдеться не лише про інклюзію й програми з психосоціального відновлення.

 

 

Відновлення громади

На початку повномасштабного вторгнення село Дудки, де розташований «Уліс», потрапило в окупацію. Одразу після деокупації команда проєкту включилася у відбудову громади й активно займається цим і сьогодні. 

Питаємо, чому їм не байдуже, адже вони й так найбільший платник туристичного збору в громаді, і це вже можна було б вважати вагомим внеском. 

Максим Виноградний окреслює структуру соціальних ініціатив «Уліс»: «Перший напрям – це турбота про природу, сортування сміття, відновлення лісу, природознавство – усе, що наближає людину до природи. Другий напрям – відповідь на суспільно важливі запити. Сьогодні це війна. Цей напрям почав розвиватися якраз із деокупації. Тоді перші наші кошти ми направляли на відбудову Димерської громади й гості допомагали нам донатами. За час співпраці з громадою схема співпраці змінилася: ми зрозуміли, що йти із запитами прямо до людей ефективніше. Тому наш третій напрям – це власне те, що впливає на поліпшення життя місцевих мешканців», – резюмує Виноградний.

Перша підтримка для громади, яка має бути з боку бізнесу, на думку команди «Уліс», – робота «в білу». Тобто реєстрація за фактичним місцем розташування і сплата податків у місцевий бюджет. Зараз до відкриття готується нова локація «Уліс» у Ворохті. Команда розповідає, що регіон є дотаційним, хоча в ньому [розміщено] купа успішних готелів. І було б круто, якби більшість цих бізнесів сплачувала податки саме в місцевий бюджет, бо це поліпшуватиме життя Ворохтянської громади.

Також із початку повномасштабної війни «Уліс» започаткував традицію щомісяця відкладати кошти зі свого прибутку на соціальні проєкти. Зокрема, замінили насосну станцію, передали шість дитячих майданчиків і полагодили сміттєвоз для Димерської ОТГ.

Ці кроки дали зрозуміти, що є запити громади, а є точкові проєкти, що можуть поліпшити життя людей на місцях.

 

Треба йти до голови села

Відтоді «Уліс» пішов на трохи «нижчий» рівень комунікації – рівень сільських голів, бо вони є ближчими до людей. У робочих чатиках із сільськими головами стало зрозуміло, що є багато потреб, які не вимагають великого фінансування. «З останнього, що ми зробили, – відновили частину дорожнього покриття в Дудках. Також у сусідніх трьох селах замінили освітлення, встановили зупинки громадського транспорту. А ще передали обладнання для місцевого музичного гуртка, який постраждав під час окупації. Катюжанським дитячому садку й ліцею передали комплекти для сортування сміття», – розповідає Виноградний.

В «Уліс» давно постала проблема сортування сміття, і так сталося, що в цьому питанні неочікувано допоміг Катюжанський опорний ліцей. Місцеві школярі започаткували проєкт, ідея якого полягає в тому, щоб збирати цілі пластикові пляшки й перероблювати їх на нитку для 3D-принтера. Діти друкують на принтері важливі деталі для потреб наших захисників. Так і стався ідеальний метч: «Уліс» закупив собі спеціальні смітники для такого пластику, щоб збирати й передавати його школярам. А щоб підтримати ініціативу, дітям купили ще один 3D-принтер. 

Зараз команда «Уліс» почала точково збирати ідеї для проєктів від місцевих установ, щоб краще зрозуміти потреби людей. 

 

Зупинки без даху й відсутність вивозу сміття

Команда «Уліс» встановила криті зупинки в сусідніх трьох селах, щоб дітям було, де чекати на шкільний автобус. Раніше діти стояли просто неба. Хоча пояснити, чому не було зупинок не складно: транспортного сполучення між селами також немає.

 

 

«Підозрюю, що транспорту між селами немає, бо це не обґрунтовано: на всі три села живе максимум 1000 людей. Але ж вони теж люди, а так виходить, що вони відірвані від світу», – коментує Виноградний. Налагодити рух транспорту – ще одна мрія команди «Уліс». Поки що в них працює лише трансфер для своїх працівників, місцевих жителів.

Через відсутність вивозу сміття місцеві, на жаль, вивозять його в ліс чи спалюють. Зараз команда комплексу в співпраці із сільським головою планують встановити сміттєві контейнери й організувати вивіз сміття за власний кошт.  

«Від початку в ідею «Уліс» закладено, що він інтегрований у громаду й навколишнє середовище», – кажуть у команді. Тому, наприклад, комплекс планує зробити пірси на річці поблизу. Але ця зона не буде приватною, нею зможуть користуватися всі, бо річка є спільною.  

«Звісно, це вплине й на бренд-роботодавця. Люди, які в нас працюють, будуть радісніше йти на роботу, бо ми дбаємо про те, щоб вони жили краще», – каже Виноградний. У команді «Уліс» у  Дудках зараз працює 38 людей. Більшість із них – місцеві.

 

 

Плани на майбутнє

На новій локації у Ворохті також планують інтеграцію в громаду, але вважають, що вона пройде легше, оскільки регіон набагато більше орієнтований на туризм, ніж Київщина. «Там навіть із сортуванням сміття легше. Якщо ми в Дудках не можемо знайти, хто буде це возити, то у Ворохті все налагоджено», – додають у команді.

Також на новій локації, як і на попередній, буде краєзнавчий аудіогід місцевістю й підтримка місцевих бізнесів, цінності яких збігаються з «улісівськими». У Ворохті буквально біля комплексу є сироварня, яку, за словами команди «Уліс», треба «буквально трохи причепурити».

«Поки що в нас не дуже великий бюджет, щоб в достатньому обсязі розвивати цей напрям [підтримки локальних бізнесів], але якщо ми об’єднаємося з іншими готелями, це могло б працювати набагато ефективніше», – підсумовує Виноградний.

На стіні Катюжанського опорного ліцею є напис: «Якщо хочеш змінити Україну на краще, почни спочатку з себе! Бо ти сам і є та Україна!» Це і є відповіддю на наше питання, навіщо бізнесу так вкладатися в справи громади. «Це наша нова реальність, яка має стати нормою й робитися за замовчуванням», – резюмує Виноградний.