Івано-франківська платформа «Тепле місто», що об’єднує людей і бізнеси, які підтримують ідеї та дії щодо сталого розвитку міста, запустила програму «Читай», що складається з подій, спрямованих на промоцію читання серед українців.

«Читай» збирає та знайомить людей між собою, обʼєднуючи їх спільною цінністю – любовʼю до читання книжок і літератури загалом.

The Village Україна разом із програмою «Читай» і її координатором Тарасом Малим розповідають, як запустили книжковий клуб і літературні події під час війни, про плани на це літо і як ініціатива з промоції читання стала майданчиком для підтримки та свого роду терапії й формування нових соціальних зв’язків.

Тарас Малий

Читання під бомбами: чому вторгнення спровокувало сплеск цікавості до літератури

Та кількість антологій, щоденників, есеїв і нових збірок поезій, що з’явилися, є прямим свідченням реакції на війну, на загроженість і потребу в тому, щоб якось цей досвід осмислити.

Зараз надзвичайно важливою є фіксація свідчень у жанрах документалістики й публіцистиці – у літературі факту. Це те, що можна буде зберегти в колективній пам’яті тоді, коли з часом індивідуальна почне витісняти деякі спогади, що неминуче відбуватиметься через травму.

Це тільки на перший погляд клуби за інтересами, насправді така спільнота може допомогти не тільки пережити складні часи, але й інтегруватися в новому місті та середовищі, знайти роботу чи підтримку, коли організовуєш збір на технічне спорядження для когось із близьких. Такі приклади взаємодії продовжуємо спостерігати за учасниками спільноти, що розвивається довкола програми «Читай». Упевнений, що так само це може працювати й в інших містах.

«Читай, а ми допоможемо»: як зародилася програма

Програма зародилась у межах платформи «Тепле місто», що вже дев’ять років працює в Івано-Франківську й ініціювала чи допомогла втілити понад сотню проєктів. Чимало з них добре знають у країні, наприклад, «Промприлад.Реновація», MetaLab, Urban Space Radio – вони зароджувались тут і згодом інкубувались у самостійні й інституційно сталі. Ідея програми, що працювала б над промоцією читання в місті, регіоні, а згодом у країні, зародилася задовго до повномасштабного вторгнення. Ми працювали над нею з письменником Ілларіоном Павлюком. Десь у розмовах і з’явився простий меседж – «Читай, а ми допоможемо». І це слово, заклик «Читай», – супроводжувало нас упродовж місяців планування.

Звісно, з початком вторгнення всі плани ми поставили на паузу, ніхто й не думав про книжки, читання та літературу. Але у квітні 2022 року до міста все ще прибувало чимало людей, які намагалися не тільки знайти тут прихисток, але й шукали можливості якось інтегруватися в активне середовище Франківська: де волонтерити й де можна бути корисним. Але для цього потрібні були якісь події та місця, куди можна прийти та познайомитись. Ми з командою платформи «Тепле місто» вирішили відреагувати на запит: сконтактували зі знайомими дієвцями культури, які переїхали сюди, написали на коліні план лекцій та обговорень і почали організовувати перші активності в кав’ярні з підвальним приміщенням, щоби було куди перейти під час повітряних тривог.

Мабуть, усі наші події в перші місяці були більше схожими на зустрічі психологічної підтримки. Ми говорили про втрату дому, полишені далеко власні книжкові полиці, неможливість читати й відчуття безпеки, якого всім бракувало, але яке з'явилося разом зі знайомствами та щирими розмовами. Це давало зрозуміти – ми тут усі разом. Хтось знайшов роботу, комусь пощастило знайти дружнє середовище, зрештою до когось повернулося бажання знову читати й, наприклад, перевідкрити для себе класику української літератури.

Зараз ми розуміємо, у якому довготривалому марафоні перебуваємо – крок за кроком будуємо інституцію, яка б сприяла згуртованості через активності й програми довкола культури читання. Ми на етапі формування спільноти й професійної команди менеджерів, але вже думаємо про те, чим можемо допомогти ринку відновитись і розвиватись у майбутньому: дослідження, майданчики для діалогу та зустрічей між аудиторією й книжкою, автором, видавцем.

Культура памʼяті неможлива без літератури: навіщо читачам зустрічі та лекції

Ми часто працюємо з циклами подій, тому теми та лектори невипадкові. Це може бути цикл зустрічей із малими видавництвами, щоб познайомити аудиторію з менш помітними виданнями на полицях книгарень, але дуже цінними, якщо говорити про певні ніші, які вони закривають. Також у нас були цикли розмов про українську літературу з літературознавицею Анастасією Євдокимовою, і про літературу, що намагалася осмислити трагедії 20 століття, з письменником і видавцем Романом Малиновським. У програмі Лекторію міської читальні практично немає презентацій нових видань чи поетичних читань. Натомість ми працюємо на перетині актуальних тем із літературою, і наш подієвий майданчик став місцем розмов з інтелектуалами, філософами, письменниками, поетами, перекладачами, літературознавцями та літературними критиками.

Тематично лекції, публічні розмови або воркшопи не поєднані єдиною межею чи фокус-темою. Це дає змогу залучати ширше коло аудиторії: когось цікавить історія української культури, ідентичності, а також викликів, із якими ми як суспільство стикаємося в умовах повномасштабного вторгнення. Але також ми чимало уваги приділяємо прийняттю культурної травми чи культурі пам’яті, і тут нам не обійтися без літератури в широкому сенсі: художньої, документалістики, публіцистики. Для прикладу, зараз жанр есею як фіксація досвідів працює значно краще, бо події розвиваються швидко, про це ми говорили з Іриною Славінською під час однієї з лекцій. А філософ Вахтанг Кебуладзе запропонував розмову про те, чому Україна важлива для світу, Світлана Тараторіна ж поділилася історією Криму, але розповідаючи про легенди й міфи півострова.

Торік з’явився великий запит на глибше розуміння й дослідження питань, що стосуються ідентичності, культури, спільної історичної пам’яті. Чи триватиме він довго – невідомо, але, долучаючись до подій, учасники можуть як просто прийти й послухати, так й активніше приєднуватися до спільноти. Для когось такі події потрібні, щоби просто бути серед людей зі спільними інтересами: читати, знайомитись, говорити про книжки та підтримувати одне одного.

Література памʼяті: як минає другий сезон книжкового клубу

Нині триває другий сезон клубу – про літературу пам'яті. Ми разом зі спільнотою читаємо та досліджуємо літературу Центральної та Східної Європи, знайомимось із романами пам’яті. Сезон триватиме три місяці, за цей період учасники прочитають не менш як пʼять книжок. Окрім того, куратор сезону сформує додаткові читацькі переліки з порадами для читання, що містять оповідання, есеї чи фрагменти, до яких варто звернутися, якщо є запит на глибше занурення в тему.

У нас не зовсім звичний підхід до вибору книжок, бо книжковий клуб «Читай» працює не у форматі «книжка/місяць», а сезонами, і кожен об’єднаний спільною фокусною темою. Наприклад, восени минулого року це було знайомство з естетикою літератури 1920-х, із її ключовими авторами-зачинателями українського інтелектуального й міського роману, художнього репортажу та поезії.

З кожною книжкою читачі працюють у три кроки. Перший – знайомляться з контекстами теми на лекціях літературознавців, літературних критиків і дослідників. Другий – читають обрані тексти. Третій – зустрічаються наживо для обговорення прочитаного в межах спільноти.

Лекцію наживо в Івано-Франківську проводять експерти, а обговорення модерує куратор сезону. Окрім того, спільнота розростається – дехто з учасників проживає в інших містах, тож тепер ми активніше працюємо з онлайн-форматом.

Напередодні старту другого сезону ми обрали Buy Me a Coffee як платформу, через яку можна долучитися в будь-який момент. Тут є різні можливості, зручні для кожного учасника, зокрема «Квиток на один цикл» (лекція + обговорення), а також рівні підтримки.

Унікальні книжки та місце для подій: що таке публічна читальня та як туди потрапити

Міська читальня – фізичний простір, який ми тимчасово орендували на «Промприладі» та облаштували за мінімальні кошти. Для нашої команди це можливість попрацювати з гіпотезами про функцію публічного читального простору в місті, а простір у тому вигляді, як він є зараз, – це своєрідний прототип. Читальня покликана заохочувати гостей повертатися, знайомитися з виданнями, які нам пощастило роздобути, але які не завжди знайдеш на полицях книгарень чи в онлайн-магазинах.

Колись у просторі, де зараз облаштовано читальню, працювала бібліотека заводу, а зараз книжки повернулися.

Упродовж першого року ми часто змінювали майданчики для подій і зустрічей спільноти. Напередодні відкриття ми почали знайомитись із видавцями, наповнювати читальню книжками – художніми та документальними, творами класиків і сучасних авторів. На полицях розмістили книжки, що допомагають досліджувати свою ідентичність і поглиблювати культурну пам’ять. Окрім того, що сюди можна просто прийти та почитати книжки без додаткових умов, читальня – це також майданчик для лекторію й інших подій про літературу.

Зараз читальня працює щодня з 12:00 до 20:00 до середини серпня. Там немає абонементів, натомість ми розмістили банер із QR-кодом і заохочуємо відвідувачів простору й подій долучатись до підтримки фонду Save Ukraine Now, який працює як координаційний центр підтримки прикарпатських військових на передовій.

«Центр промоції читання»: чому про нього мріють у «Читай» і як планують утілити

Якщо ви прогуляєтеся центром Івано-Франківська, то побачите десятки кав’ярень, а також обмінники та магазинчики з телефонами та чохлами. Вам пощастить, якщо не проґавите якусь із небагатьох книгарень.

Переконаний, що наші міста потребують більше майданчиків, де читачі та читачки, потенційна аудиторія зустрічатимуться з книжкою. Як фізичних просторів – книгарень і кав’ярень-читалень, так й онлайнових – текстів, а разом із тим періодичних друкованих видань, відео- й аудіоподкастів, до яких можна легко дотягнутися. Поява таких майданчиків сприятиме тому, що ми називаємо промоцією читання.

Досвід платформи «Тепле місто» показує, що нові унікальні проєкти можуть виникати у співпраці між громадськими ініціативами та підприємцями. Власне, зараз ми працюємо над тим, щоб у недалекому майбутньому поєднати в одному фізичному просторі соціальну функцію – читальню та подієві майданчики – з комерційною – книгарню й кав’ярню. У перспективі таке місце має стати культурним центром у місті та регіоні й, звісно, у країні. Сюди приїжджатимуть на резиденції й симпозіуми дієвці культури, а команда програми створюватиме нові ініціативи.

Нині команда активно працює над утіленням ідеї – архітектурним планом, концептуалізацією, наповненням, юридичними моментами, співпрацею з партнерами. Щодо дат і термінів, безумовно, усередині команди маємо орієнтири, але доволі обережно озвучуємо їх назагал, адже ситуація в країні кожного дня змінюється. Утім, маємо достатньо оптимізму й віри в наші Збройні Сили – зараз саме підтримка військових є основою для того, щоби мати змогу будувати візії майбутнього довкола освіти й культури в країні.

Читай

МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ