БізнесВиноробня князя Трубецького на Херсонщині була в окупації з 24 лютого. Як вона працює зараз
Керівний менеджер Андрій Стрілець – про розкрадені та підірвані склади, знищені виноградники та ребрендинг
З перших годин повномасштабного вторгнення шато князя Трубецького опинилося під контролем російських окупантів. Ні працівники, ні керівництво не мали до нього доступу довгих дев’ять місяців. Росіяни там жили і розграбували усю колекцію вин. Журналістка The Village Україна Анастасія Коропецька поговорила з керівним менеджером виноробні Андрієм Стрільцем про втрачені склади на Херсонщині та Київщині, третю війну та відновлення.
Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів
Андрій Стрілець
керівний менеджер виноробні князя Трубецького
«Оксамит України»
Історичному шато імені князя Трубецького, що на Херсонщині, уже 126 років. Воно пережило Першу та Другу світові війни. Перші виноградники висадили наприкінці 19 століття. Тоді унікальне місце на Херсонщині швидко давало плоди. Винороби князя Трубецького нагородили першою премією імені імператора Олександра ІІІ «за найкраще російське виноградне столове вино», а за три роки – «за зразкову культуру виноградників».
На початку 20 століття виноробні та землі Петра Трубецького націоналізували. У цей період створили легендарні марочні вина: «Оксамит України», «Перлина Степу» та «Наддніпрянське», які вважалися візитною карткою України та постачали Британському королівському двору.
З 2003 до 2011 року на підприємстві проводили глобальну реконструкцію. Реалізували проєкт європейського рівня для виробництва сухих вин за класичними французькими технологіями. На історичних землях посадили ще двісті гектарів нових виноградників.
«Ми маємо всі сорти винограду для великих вин»
У шато приїжджали багато туристів з усього світу. Виноробня князя Трубецького – єдина у своєму роді в Україні. Кожен, хто відвідував шато, міг спуститися до підвалів, де зберігалися понад 50 тисяч пляшок вина. Серед них були історичні колекції, які збирали понад сотню років і показували багатство цього історичного шато.
«Шато та виноробня – величезне історичне надбання нашої держави. Це століття праці наших попередників. Шато, яке переживає третю війну, вистояло, і знову прославлятиме нашу державу. Мене це надихає, – розповідає The Village Україна керуючий менеджер шато Андрій Стрілець. – «Оксамит України» – це найкраще вино, яке мені доводилося пити. Я люблю ранкову каву на терасі шато з краєвидом на Дніпро. Обожнюю наші підвали й архітектуру самого шато».
Залежно від урожаю, тут виробляли до 600 тисяч пляшок вина на рік. Його можна було придбати по всій Україні, у країнах Європи та у Японії.
«Робочий день у шато починався з виноробами. Ми опрацьовували робочі питання, будували плани на майбутнє. А у другій половині дня обов’язково дегустували вино. Ми говорили про світові новинки, які можемо розробляти тут, у нас. Ми маємо всі сорти винограду для великих вин», – розповідає Стрілець.
1 березня в шато планували відкрити ресторан і готель. Також хотіли відкривати дегустації нових ігристих вин і виходити на ринки країн Балтії та Скандинавії. «Напередодні ми розробили інвестиційний план розвитку виноробні на наступні п’ять років, який включав у себе технологічний розвиток, посадження нових виноградників, маркетинговий розвиток компанії з презентаціями нових вин і напрямів, чіткий план туристичного розвитку нашої виноробні, винний фестиваль. Проводили щоденні дегустації новинок, які мали з’явитися у 2022 році».
Третя війна
Уранці 24 лютого, за кілька годин після початку повномасштабного вторгнення Росії, виноробня, виноградники й уся територія опинилася під російською окупацією. Це вже третя війна, яку переживає шато. І перша, яка його намагалася зруйнувати.
«Я прокинувся вранці [24 лютого] від сильного вибуху о 04:40. Одразу зрозумів, що відбулося. Ми не готувалися до війни. У 21 столітті – це аморально, – розповідає керівник Андрій Стрілець. Ніхто не очікував і не вірив. Ми не готувалися до війни, ми працювали, виконували всі технологічні процеси на виробництві, активно займалися обрізанням виноградників і виконували замовлення наших партнерів. На 24 лютого в нас була запланована відправка зразків на всесвітні конкурси Decanter у Лондоні та The Concours Mondial de Bruxelles у Брюсселі. На весну у планах був початок роботи з країнами Балтії та Скандинавії. У нас було дуже багато планів, які ми обов’язково реалізуємо після перемоги».
Вивезти з виноробні нічого не вдалося. Уранці російська техніка вже була біля шато. Гендиректор Андрій Стрілець о 05:00 одразу виїхав до Києва. Співробітники теж виїжджали, хто куди міг. Хто не встиг виїхати, чекали на звільнення та були на зв’язку з керівництвом. Про те, що саме відбувається в шато, не знав ніхто.
«Жили та грабували. З першого дня»
Андрій Стрілець на посаді керівного менеджера вже два з половиною роки. На наші запитання він відповідає дуже обережно та стримано, щоб не нашкодити шато. Попри звільнення, російська артилерія досі на відстані, звідки можна завдавати ударів.
«Ми вивісили прапор, а на тому місці тепер діра»,
– розповідає піарниця Дарина Пархомович.
Потрапити всередину будівель і досі неможливо. За кілька днів після деокупації села Веселе, у якому розташована виноробня, туди їздив один з акціонерів Віктор Пилипишин.
«Українські військові, які контролюють там територію, попередили, що повернутися звідти чи не повернутися – це 50/50. Шато наразі ще перебуває під обстрілами кулеметів, мінометів тощо. Кожен, хто з’являється на території, ризикує життям. На територію ще потрапити не вдалося, але знаємо, що територія постраждала, і нам треба буде багато чого відновлювати», – розповідає Віктор Пилипишин.
Виноробня постраждала сильно, додає менеджер. Росіяни повністю розграбували колекцію вин, яку збирали кілька поколінь. Викрали сім пляшок вина, які зберігалися від початку 20 століття, ще з часів князя Трубецького.
«За тією інформацією, що ми наразі маємо, постраждала будівля історичного шато та будинки на території. Вкрали обладнання та меблі ресторану, готелю, офісу, магазину.
Вина, які перебували на витримці, також зникли, підкреслює керівник Андрій Стрілець.
Росіяни пошкодили лабораторію, замінували виноградники. З початку окупації частини Київської області, зокрема Гостомеля, не було доступу до складу, у якому зберігалися 40 тисяч пляшок вина із шато. Потім росіяни підірвали й цей склад і знищили все, що в ньому було. Керівництво розповідає, що впродовж майже року підтримує команду, яку має на меті зберегти.
«Від колег з виноробного бізнесу були пропозиції зробити вино на їхніх виноробнях, але наш виноградник – теруар, унікальна зона, яка вже протягом 120 років показала унікальні властивості. Створювати наші вина з виноматеріалів не з нашого теруару – не відповідає філософії нашої виноробні. Ми вирішили, що до звільнення виноробні робити вино на інших виноробнях не будемо».
Що далі
«Коли нам пишуть у соціальні мережі запитання: «Де взяти ваше вино?» ми просто ніяковіємо, бо не розуміємо, де люди його дістають! – із уже захопленням продовжує Андрій Стрілець. – Це щось нереальне! Іноді жартуємо, що нехай і нам пляшечку придбають десь. У день визволення Херсона було щось фантастичне – нам писали сотні повідомлень і публікували фото, що берегли наше вино до визволення Херсонщини.
Ці неймовірні люди відкорковували наші пляшки й асоціювали наш продукт із визволенням Херсону
Ви не уявляєте, як було тепло від цього на душі нашій команді».
Кілька разів під час нашої розмови ми починали говорити про ребрендинг шато. Те, що його відновлять, немає сумнівів, каже керівник Андрій Стрілець. Зараз лише питання часу.
«Мріємо та відновимо. Виноградники, будівлю. Уже зараз думаємо над ребрендингом. Плануємо залучати іноземців, щоби відновити наше місце сили та наше вино з виноградників із визволеної землі. Мріємо знову бачити наших туристів, пити вино й таємно – про вечірку в шато на честь перемоги».