Люди в місті«Почав декламувати вірші й говорити болгарською»: роботодавці та рекрутери про трешові співбесіди

«Наступного ранку в офіс прийшов батько кандидата й почав вимагати взяти сина на роботу. Спочатку він хотів почути причину відмови, а потім почав у дещо грубій формі вимагати пропозицію роботи для свого сина. Закінчивши з погрозами, перейшов до вмовлянь і почав пропонувати хабар», – ось такою історією закінчилася відмова HR-менеджера в пропозиції роботи для 25-річного кандидата.

Нещодавно ми розповідали історії трешових співбесід працівників, які влаштовувалися на роботу, а цього разу запитуємо роботодавців, рекрутерів і HR-менеджерів про жахливі, кумедні та дивні співбесіди з кандидатами.

Підтримай The Village!

Donate

Я професійно займаюся підбором персоналу вже понад 10 років. За весь час у мене була купа трешових історій, які переважно пов’язані з чоловіками. Мабуть, через те, що вони частіше сприймали співбесіду, як звичайну зустріч за кавою, хоча приводів для цього взагалі не було.

Один із найяскравіших кандидатів за всю мою кар’єру – на посаду водія до міжнародної компанії. З вигляду – типовий робітник, який готовий прямо завтра сісти за кермо й вирішити всі справи. Йому було близько 35–37 років, резюме відмінне, жодних питань. До того ж, я проводжу інтерв’ю в декілька етапів, перший – у телефонному режимі, тобто підозри на те, що щось може піти не так, зовсім не було.

Ми почали з базового інтерв’ю, тривало воно хвилин 15. Втомившись відповідати на запитання, респондент – назвемо його Андрій – різко змінив тему, почавши вводити мене в курс справ свого особистого життя та хобі. Секунд за 30 я опинилася на поетичному вечорі.

Андрій виразно декламував авторські вірші. Втручатися було незручно, я чемно вислухала декілька поем, але з боку все це було схоже на сценку з мініатюри Вєрки Сердючки «Свидание».

Далі ще цікавіше: за словами кандидата, він вільно володів болгарською, але оскільки я – ні, ми з вами ніколи не дізнаємося, яким насправді був його мовний рівень. Протягом наступних 15 хвилин історії в моєму кабінеті лунали виключно болгарською. Підозрюю, Андрієві здалося, що я недостатньо вражена поетичними здобутками, і він навіть не залишив мені шансу втрутитися на декілька секунд і продовжити співбесіду.

Довелося імітувати шалену зацікавленість і прийняти правила гри. Посміхалася, кивала головою, навіть реагувала на жарти (коли він сам із них сміявся). Відверто кажучи, відмову в резюме я позначила ще під час декламації, але я була в гарному гуморі, тому дала волю кандидату поділитися всім, що він вважає за потрібне.

Виявилося, що зараз він у пошуках роботи, тому що попередній бізнес вів із партнером, а тепер закохався в його дружину та зрозумів, що вести справи разом стане неможливим. Через нову пасію розлучився зі своєю дружиною й вирішив почати життя з чистого аркуша. До речі, загадкою досі залишається, чи було нове кохання взаємним, я не наважилася поставити це запитання, хоча, впевнена, Андрій залюбки б на нього відповів.

Загалом бесіда тривала понад півтори години, але з нас двох втомилася лише я. Виходячи з кабінету, Андрій додав родзинки такій зустрічі та, окрім купи компліментів, подарував мені пакетик горішків у шоколаді.

Я проводила співбесіду для майстра в нашу студію яскравих фарбувань Priton Krasoty. Оскільки до нас приходять гості з різною сексуальною орієнтацією, субкультурою, вірою й життєвою позицією, нам украй важливо, щоб людина була толерантною та неконфліктною. Щоб могла справлятися зі стресом, коли працює з нареченими, наприклад, бо це дуже емоційно складно, тому що хвилювання клієнток передається майстрам, вони відчувають сильну відповідальність. Тому в нашій студії два етапи співбесіди. Перший – потрібно заповнити анкету на 100 питань, складену нашим психологом. Ця анкета показує рівень стресостійкості, вигоряння, толерантності, чесності та активності. Якщо анкета заповнена добре або середньо, ми кличемо на співбесіду. Другий етап – приватна співбесіда з двома засновницями – зі мною й Катею Хропатою. У той день Катя не могла прийти, тому я проводила співбесіду сама. Мені здавалося, що це буде легко, адже анкета була заповнена дуже добре.

Усе почалося з того, що дівчина зайшла й просто сіла на диван в студії, поки я обговорювала з командою план на день. Я подумала, що це сміливий, але досить незвичний вчинок. Коли ми почали розмову, я стала ставити запитання про її досвід, а вона почала мені грубити – казала, що для того, що робити такі фарбування, як у нас, досвіду особливо не потрібно. Я вирішила спокійно продовжити розмову з нею й запитала, як вона ставиться до ЛГБТ. На що отримала відповідь: «Пі***ів фарбувати не буду».

Я вирішила сказати, що, мабуть, ми тоді одне одному не підходимо, тому що маємо різні цінності. У відповідь мені прилетіло, що нема чого мені вирішувати за неї, які в неї цінності, а наша студія їй узагалі не цікава, вона просто прийшла подивитися, як у нас усе погано та які ми ідіоти.

Можу сказати, що це єдина співбесіда, яке вичавила мене максимально. Я знала, що вона неправа, але сил на роботу в той день у мене просто не залишилося. За життя я провела близько 150 співбесід на різні позиції, але пам’ятаю тільки одну людину, яка не пройшла її, настільки чітко та ясно. Якщо побачу її на вулиці, тікатиму в найближчу кав’ярню.

Три історії про кандидатів:

Історія 1: Кандидат на посаду менеджера з продажу прийшов із фінгалом під оком і весь час намагався його приховати, повертаючись і тримаючи долоні біля обличчя. Хоча в такому випадку краще визнати ситуацію, пожартувати про неї або пояснити, як усе було (можливо, це удар на спортивному тренуванні). Або спробувати перенести співбесіду.

Історія 2: П'ять місяців спілкувалися з кандидатом на посаду посада seo manager про переваги роботи в компанії – про цікаві професійні виклики, про можливості для професійного зростання – запрошували його на конференції, шарили з ним цікаві професійні матеріали, провели 3 чи 4 інтерв’ю, отримали довгоочікуваний прийом оферу... А потім за тиждень до виходу він відмовився від пропозиції. Але вся «сіль» у тому, що через 4 місяці знову почалися роздуми про наш офер.

Історія 3:  Історія від колеги про телефонне інтерв’ю. Кандидат: «Ви чуєте, яка в мене класна комунікація й голос? А це я ще й паралельно полуницю їм». Це був претендент на посаду менеджера телефонних продажів.

Історія 1: Співбесіда, 10 вечора, кімната в тумані від диму (кілька років тому були популярні вейпи). Десь у напівтемряві сидів бос, а я привела на співбесіду кандидата на посаду помічника керівника в ІТ-компанію. Так кандидат пройшов стрес-тест.

Історія 2: Відбір кандидата на вакансію майстра у швейну фабрику. У переліку обов’язкових питань до кандидата є: чи вмієте ви збирати фаланги пальців? Так-так, ви правильно прочитали, бо кандидат потрібен у розкрійний відділ, а правильність дій зберігає пальці працівника. Кандидата з таким досвідом знайшли, але за час роботи на фабриці навичка майстру не знадобилася, бо всі норми охорони праці було дотримано.